Лопатто Олександр Едуардович
ЛОПА́ТТО Олександр Едуардович (19. 08. 1921, Вінниця — 27. 09. 2005, Одеса) — фахівець у галузі технологій будівельних конструкцій. Син Е. Лопатто. Кандидат технічних наук (1953), професор (1969). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. інститут інж. цивіл. і комунал. будівництва (1945), де відтоді й працював (нині академія будівництва і архітектури): 1953–58 — декан буд. ф-ту, 1958–60 — засн. і кер. н.-д. відділу, 1963–74 — засн. і завідувач кафедри виробництва буд. конструкцій, 1974–89 — зав., від 1989 — професор кафедри залізобетон. і кам’яних конструкцій. Н.-д. діяльність присвяч. розробленню та дослідж. нових конструкцій і технологій залізобетону; історії буд. науки і техніки. Співавтор експерим.-теор. обґрунтування застосування штуч. пористих заповнювачів для бетонів у сполученні з ефектив. арматурою. Розробив і дослідив особливо важкі бетони на металовідходах для виготовлення контрвантажів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Железобетон в машиностроении. О., 1966; Расчет сечений и конструирование элементов железобетонных конструкций. К., 1971; Справочник по проектированию элементов железобетонных конструкций. К., 1978; Основы строительной механики и строительных конструкций: Учеб. К., 1982 (співавт.); Одеська державна академія будівництва та архітектури. 1930–2000. О., 2000 (співавт.).
Рекомендована література
- Щербо Г. М. Улица Лопатто: Рассказ о сыне // Вопр. истории естествознания и техники. 1995. № 1.
Завантажити статтю
