Лопатто Едуард Ксаверійович

Визначення і загальна характеристика

ЛОПА́ТТО Едуард Ксаверійович (26. 12. 1893(07. 01. 1894), м. Калуга, Росія — 15. 09. 1951, Одеса) — хі­­мік. Батько О. Лопатто. Доктор технічних наук (1938), професор (1938). Закін. хім. відділ. Моск. вищого тех. училища (1916), де й працював у лаб. вибух. речовин; 1917–29 — на Вінн. суперфосфат. заводі Артилер. упр.: тех. дир.–гол. інж. (1920–22); у 1929 — зав. тех. відділу суперфосфат. комбінату Цукротресту (Вінниця), зав. кислотно-тукової секції Укр­хімтресту (Харків); 1930–35 — гол. інж. Одес. суперфосфат. заводу; 1932–35 — зав. лаб. неорган. ре­­човин Укр. хім. дослід. інституту (Одеса); від 1935 — в Одес. політех. інституті: завідувач кафедри хім. технології неорган. речовин (1935–41) та декан хім.-технол. факультету (1936–41), завідувач кафедри неорган. і тех. хімії (1944–51). Під час 2-ї світової війни був залиш. у місті для підпіл. ро­­боти, працював на заводі ім. Г. Пет­ровського та у влас. лаб. хім. аналізів і експертиз, розробляв спец. запалювал. суміші для заповнення пляшок, вибухівки і висаджувачі, міни повіл. дії, що виготовлялися на судноремонт. заводі. Наукові дослідження: технологія виробництва сірчаної кислоти новими способами; вивчення фіз. константи нітрози і фіз.-хім. процесів виготовлення суперфосфатів; взаємодія хлориду магнію із фосфор. кислотою у концентров. водних розчинах. В Одесі його ім’ям названо провулок, на фасаді будинку, де мешкав Л., встановлено мемор. дошку.

Завантажити статтю