ЛОПУША́НСЬКИЙ Володимир Микола­йович (справж. — Гомич-Лопушанський; 16. 11. 1903, м. Ходорів, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. — 27. 03. 1987, Львів) — письмен­ник. Закін. Львівський університет (1929), водночас до 1930 навч. у школі під­хорунжих, редагував та видавав г. «Літературні вісти» (від 1927), згодом — ред. г. «Неділя». Спів­працював з видавництвом «Червона Кали­на» (Львів), в якому опубліку­вав низку книг воєн. тематики. 1934–41 жив у м. Холм (нині Польща), де заснував і очолив укр. книгарню. Автор повістей «У споконвічному вирі» (1927; інсценізов. 1936 під на­звою «Встоятись не було сили»), «Гомін душі», «Пере­мога» (обидві — 1929), «Обжаловую» (1939), драми «Ой біда, біда чайці небозі» (1936; усі — Львів), де роз­повів про участь галичан у 1-й світ. вій­ні, від­творив історію Легіону УСС. Пʼєси «Садок вишневий коло хати. Чорна колиска» (1936) і «Чорна колиска. У кріпацькій тьмі» (1937) присвятив життю і творчості Т. Шевченка. 1944 повернувся до Львова. 1952 заарешт., за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Реабіліт. 1956. На будинку, де він жив, встановлено мемор. дошку.