Лоренц Кіто
ЛО́РЕНЦ Кіто (Lorenc Kito; 04. 09. 1938, поселення Слєпо, нині земля Саксонія, Німеччина — 24. 09. 2017, м. Будишин, Німеччина) — лужицький письменник, есеїст, літературознавець, перекладач. Літ. премія лужиц. нац. організації «Домовіна» (1962, 1968), премії ім. Г. Гайне (1974), Я. Барта-Чішінського (1990), Г. Манна (1991), Ґ. Лессінґа (2009), Ф. Петрарки (2012), К. Ваґнера (2016). Закін. Ляйпциз. університет (Німеччина, 1961). Працював н. с. Інституту серб. народознавства (1961–72) та драматургом Серб. нац. ансамблю (1972–79) у Будишині. Від 1979 — на літ. роботі. Писав верхньолужиц. та нім. мовами. Дебютував зб. поезій «Nowe časy — nowe kwasy» (Budyšin, 1961), яка привернула увагу читачів своїм змістом і формою, оскільки в ній відчут. вплив не лише традиції лужиц. класич. літ-ри і фольклору, а й активне використання найкращих надбань нім. літ-ри, зокрема творчості Б. Брехта та ін. У його віршах — відгомін лужиц. нар. творчості, ліричні й громадян. мотиви, голос молодої поезії 20 ст. Писав також для дітей. Переклав окремі твори білорус. письменників (М. Танк, Я. Колас), а також нім. мовою вірші лужиц. авторів (Г. Зейлера, Ю. Хежки, М. Віткойц та ін.). Уклав низку літ. антологій та хрестоматій, зокрема «Sorbisches Lesebuch/Serbska čitanka» (Leipzig, 1981) — двомовна хрестоматія серболужиц. літ-ри 16–20 ст. з детал. коментарями на верхньолужиц. і нім. мовах. 1965 Л. відвідав Україну, зустрічався зі студентами-сорабістами Львів. університету, які вивчали лужиц. мову, з укр. письменниками та вченими-славістами (В. Лучуком, К. Трофимовичем, В. Моторним). Про зустрічі і враження про Україну написав у ст. «Сербська лірика мовою Шевченка» (1965), «Національна поетеса України» (1971; про Лесю Українку) та ін. Переклав та упорядкував вид. укр. літ-ри: «За золотою горою: українські народні загадки» (1978), «Два півні: українські народні пісні та казки» (1982), «Рукавичка: українські народні казки» (1988) та ін., надрук. у видавництвах «Домовіна» та «Веселка». У львів. особистих архівах сорабістів збереглися листи Л., його вірші, присвяч. укр. друзям. Низку творів Л., які переклали Р. Лубківський, В. Лучук, М. Павлюк, вміщено у кн. «Ластівка з Лужиці» (К., 1969; Т., 2010), «Пташине весілля» (К., 1989), в антології «Поезія лужицьких сербів» (К., 1971), зб. лужиц. прози «Дивна любов» (К., 1984), а також у ж. «Жовтень», «Всесвіт», г. «Вільна Україна», «Львівська правда».
Додаткові відомості
- Основні твори
- Struga. Wobrazynašeje krajiny. 1967; Keuće a puće. 1971; Serbskapoezija. 1979; Rymarej a Dyrdomdej. 1985; Kołbas. 1994; Suki w sakach. 1998; Podomk: Basnje a druha nadoba z dwanatka lět. 2010; Im Filter des Gedichts. 2013 (усі — Будишин).
Рекомендована література
- Лужицькі серби. Л., 1997;
- Моторный В. А., Трофимович К. К. Серболужицкая литература: история, современность, взаимосвязи. Л., 1987;
- Сербська Лужиця у Львові: Каталог. Л., 2001;
- Лазор О. Контакти українських та лужицьких діячів культури // Пробл. слов’янознавства. Л., 2002. Вип. 52;
- P. Handke. Vorvort: Gedichte // Kito Lorenz. Berlin, 2013.
Завантажити статтю
Людина 
