Лоренц Кіто

ЛО́РЕНЦ Кіто (Lorenc Kito; 04. 09. 1938, поселе­н­ня Слєпо, нині земля Саксонія, Німеч­чина — 24. 09. 2017, м. Будишин, Німеч­чина) — лужицький письмен­ник, есе­їст, літерату­ро­знавець, пере­кладач. Літ. пре­мія лужиц. нац. організації «Домовіна» (1962, 1968), премії ім. Г. Гай­не (1974), Я. Барта-Чішінського (1990), Г. Манна (1991), Ґ. Лес­сінґа (2009), Ф. Петрарки (2012), К. Ваґнера (2016). Закін. Ляйпциз. університет (Німеч­чина, 1961). Працював н. с. Ін­ституту серб. народо­знавства (1961–72) та драматургом Серб. нац. ансамблю (1972–79) у Будишині. Від 1979 — на літ. роботі. Писав верх­ньолужиц. та нім. мовами. Дебютував зб. поезій «Nowe časy — nowe kwasy» (Budyšin, 1961), яка привернула увагу читачів своїм змістом і формою, оскільки в ній від­чут. вплив не лише традиції лужиц. класич. літ-ри і фольклору, а й активне викори­ста­н­ня найкращих на­­дбань нім. літ-ри, зокрема творчості Б. Брехта та ін. У його вір­шах — від­гомін лужиц. нар. твор­чості, ліричні й громадян. мотиви, голос молодої поезії 20 ст. Писав також для дітей. Пере­клав окремі твори білорус. письмен­ників (М. Танк, Я. Колас), а також нім. мовою вірші лужиц. авторів (Г. Зейлера, Ю. Хежки, М. Віткойц та ін.). Уклав низку літ. антологій та хрестоматій, зокрема «Sorbis­ches Lesebuch/Serbska čitanka» (Leipzig, 1981) — двомовна хресто­матія серболужиц. літ-ри 16–20 ст. з детал. коментарями на верх­ньолужиц. і нім. мовах. 1965 Л. від­відав Україну, зу­стрічався зі студентами-сорабістами Львів. університету, які ви­вчали лужиц. мову, з укр. письмен­никами та вченими-славістами (В. Лучуком, К. Трофимовичем, В. Моторним). Про зу­стрічі і враже­н­ня про Україну написав у ст. «Сербська лірика мовою Шевченка» (1965), «Національна поетеса України» (1971; про Лесю Українку) та ін. Пере­клав та упорядкував вид. укр. літ-ри: «За золотою горою: українські народні загадки» (1978), «Два півні: українські народні пісні та казки» (1982), «Рукавичка: українські народні казки» (1988) та ін., на­друк. у видавництвах «Домовіна» та «Веселка». У львів. особистих архівах сорабістів збереглися листи Л., його вірші, присвяч. укр. друзям. Низ­ку творів Л., які пере­клали Р. Луб­ківський, В. Лучук, М. Павлюк, вміщено у кн. «Ластівка з Лужиці» (К., 1969; Т., 2010), «Пташине весі­л­ля» (К., 1989), в антології «Поезія лужицьких сербів» (К., 1971), зб. лужиц. прози «Див­на лю­­бов» (К., 1984), а також у ж. «Жов­тень», «Всесвіт», г. «Віль­на Україна», «Львівська правда».

Завантажити статтю