Лосєво

Визначення і загальна характеристика

ЛО́СЄВО — село Па­вловського ра­йону Воронезької області, РФ. Найдавніший за часом виникне­н­ня та один з найбільших за кількістю жит. насел. пункт Воронежчини. Знаходиться на лівому березі р. Битюг (за бл. 5 км побл. х. Ступіно впадає у Дон), за 22 км від м. Па­вловськ. 2015 у Лосєв. сільс. поселен­ні (Л., с-ще Карла Маркса, х. Крицький) проживали 4346 осіб; пере­важно росіяни, є значна кількість українців (багато жит. роз­мовляють рос.-укр. суржиком). Через Л. проходить автошлях М-4 «Дон» (Москва–Воронеж–Ростов-на-Дону–Краснодар–Новоросійськ). За 30 км від села, на ін. (правому) березі Дону — залізнична ст. Сагуни (однак жит. через її незручне роз­ташува­н­ня пере­важно користуються залізнич. ст. Лиски, Бобров, Під­гірна та Воронеж). Засн. 1697 як слобода Битюзька укр. пере­селенцями. За за­проше­н­ням Острогоз. полковника П. Бул­ларта сюди прибули бл. 800 сімей козаків з Прав­обереж. України. Вони оселилися на Красному о-ві (нині центр села), згодом звели фортецю з собор. церквою. 1710 слобода отримала сучасну назву на честь П. Лосєва — керуючого Битюц. придвор. волості (створ. 1699). У 1-й пол. 18 ст. у Л. пере­їхало багато укр. селян з Охтирки (нині місто Сум. обл.), Змієва та Ізюма (нині міста Харків. обл.), воронез. сіл Єндовище, Колибелка, Урива, Хохол-Тростянка та ін. Тут тривалий час роз­ташовувалися придворні кінні заводи, на яких вирощували коней-ваговозів битюз. породи (битюгів виведено у 18 ст. унаслідок схрещува­н­ня гол­ланд. і данських жеребців з місц. ваговозами, згодом покращено ор­лов. риси­стою породою; від 2-ї пол. 19 ст. по­ступово зникли). Мешканці також за­ймалися скотарством і дріб. промислами. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр. 1727–1923 — у складі Па­влов. пов., 1725–79, 1796–1928 — Воронез. губ. У 1-й пол. 1890-х рр. мешкали 9711 осіб, діяли церк.-парафіял. школа, 3 церкви, богадільня, збиралися 4 ярмарки на рік. На поч. 20 ст. працювали 14 маслобій., 2 цегел., 1 шкір. заводи, 27 млинів. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. У ли­стопаді–грудні 1918 та жовтні–листопаді 1919 — під контролем білогвардій. військ. 1928–62 — центр Лосєв. р-ну (після роз­формува­н­ня його тер. ві­ді­йшла до Бутурлінов. і Па­влов. р-нів). Від 1934 виходила рай. г. «Заря ком­мунизма». 1928–30 — у складі Рос­сошан. округи; 1928–34 — Центр.-Чорнозем., від 1934 — Воронез. обл. Від липня 1942 до січня 1943 побл. Л. проходила лінія фронту. Село утримували рад. війська, тут пере­йшли у на­ступ, роз­громивши угор. частини. 1926 мешкали 9483, 1939 — 4688, 1959 — 5243, 2002 — 4539, 2010 — 4398 осіб. Нині працюють заводи «Металіст» і «Ремтехніка», рибогосподарство. У Л. — 2 заг.-осв. школи, істор.-краєзн. музей, 2 Будинки культури, 2 б-ки. Збереглися Благовіщен. церква (1762; деякий час за наказом комуніст. влади у ній роз­ташовувався склад; нині використовується для богослужінь) та дзвіниця Троїц. церкви (закладена 1861; її називали також Митрофанівською, оскільки най­раніше був освячений — 1867 — лівий престол на честь св. Митрофана Воронезького; гол. престол — Живоначал. Трійці, правий — Преображе­н­ня Го­споднього). Побл. села воронез. архе­ологи провадять роз­копки поховань епохи бронзи, катакомб. культури, кочівниц. золотоордин. поселень. Встановлено памʼятники на брат. могилах рад. воїнів (57 осіб), які загинули під час 2-ї світової вій­ни, та юних героїв-роз­відників, яких роз­стріляли нацисти. У Л. народився Герой Радянського Союзу Ф. Віслевський, який від­значився під час форсува­н­ня Дні­пра побл. с. Камʼянка Ріпкин. р-ну Черніг. обл. На будинку, в якому він жив, від­крито мемор. дошку.

Літ.: Прохоров В. А. Вся Воронежская земля. 1973; Аб­басов А. М. Лосево. 1993; Пав­ловск и его окрестности. 1993 (усі — Воронеж).

П. Д. Чалий, А. І. Шушківський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю