Лоський Кость

ЛО́СЬКИЙ Кость (Костянтин Володимиро­вич; псевд. — К. Вишевич; 28. 01. 1874, С.-Пе­тербург — 14. 10. 1933, Прага) — історик права, громадсько-політичний діяч, дипломат. Батько І. Лоського. Дійсний член НТШ (1928). Ви­вчав історію у Варшав., право — у С.-Пе­тербур. університетах. Від 1896 працював у ред. ж. «Историческій вѣстникъ» (С.-Пе­тербург), згодом — у губерн. установах на Холмщині. У м. Грубешів (нині Люблін. воєводства, Польща) заснував місц. від­діл. товариства «Просвіта» (1905) й укр. видавництво, яке на­друкувало де­кілька популяр. книжечок. 1906–07 — спів­видавець і ред. г. «Буг» (ви­йшло одне число, яке влада від­разу ж конфіскувала як небезпеч. прояв малорусинства). Став спів­організатором таєм. «Братства само­стійників» (1912), уві­йшов до гол. ради УПСФ (1917). Навесні 1917 взяв участь у створен­ні в Києві УЦР і налагоджен­ні її роботи. 10(23) травня 1917 з ініціативи Д. Дорошенка при­знач. комісаром Тимчас. уряду в Бучац. пов., пом. Галицько-Буковин. губерн. комісара; 24 трав­ня (6 червня) — 20 вересня (3 жовтня) 1917 — товариш (заст.) комісара, в. о. комісара Тимчас. уряду в Терноп. губ.; від поч. серпня — директор департаменту в справах біженців Ген. секретарства внутр. справ Ген. секретаріату УЦР. 25 серпня 1917 на зʼ­їзді делегатів від холм. біженців-селян у Києві обраний комісаром Холмщини і затв. на посаді УЦР. Від грудня 1917 — директор канцелярії Ген. секретарства між­нар. справ; за Геть­манату П. Скоропадського — директор заг. департаменту МЗС Української Держави, що за­ймався пита­н­нями внутр. організації роботи мін-ва; від жовтня 1918 — в. о. повіреного у справах Української Держави у Фінляндії; від січня 1919 — голова Над­звич. дипломат. місії Директорії УНР у Швеції та Норвегії з місцем пере­бува­н­ня у Стокгольмі. 25 квіт­ня 1920 наказом Директорії УНР при­знач. «комісаром уряду УНР в місцевостях, звільняємих від більшовицької окупації». Від 1920 мешкав у Празі, працював в УВУ: проф. рим. права (від 1921), декан правн. факультету (1927–28), проректор (1929–30). Досліджував про­блеми антич. історії, Визв. змага­н­ня 1917–21. Пере­клав окремі твори Дж. Байрона, Г. Гайне, А. Чехова та ін., видав зб. поезій Т. Шевченка франц. мовою у влас. пере­кладі. Автор зб. фейлетонів «Од великого до смішного» (Гельсінгфорс, 1919).

Завантажити статтю