Лоський Ігор Костянтинович

ЛО́СЬКИЙ Ігор Костянтинович (15. 12. 1900, м. Люблін, нині Польща — 27. 05. 1936, Львів) — історик, педагог, громадський діяч. Син К. Лоського. Навч. у 2-й Укр. гімназії ім. Кирило-Мефодіїв. товариства у Києві. У січні 1918 вступив до Студент. куреня Армії УНР. 16(29) січ­ня 1918 взяв участь у бою побл. ст. Крути (нині Борзнян. р-ну Черніг. обл.), у якому був важко поранений. Згодом працював у МЗС УНР. Після поразки Визв. змагань 1917–21 емігрував до Австрії. 1920 зблизився з В. Ли­пинським і засновниками Укр. союзу хліборобів-державників. Мешкав у Відні, від 1921 навч. в УВУ. Під час університет. студій поширював державниц. ідеоло­гію, став співзасн. товариства «Український стяг», чл. Укр. союзу хлібо­робів-державників, актив. учасником гетьман. руху. 1927 здобув ступ. д-ра філософії в УВУ. Відтоді — співроб. Укр. наук. інституту в Берліні під керівництвом Д. Дорошенка; від 1932 викладав історію, франц. і нім. мови у Малій греко-катол. семінарії у Львові (отримав посаду за сприяння митрополита Андрея Шептицького); водночас редагував часопис «Хліборобський шлях». Досліджував історію Гетьманщини, написав монографію про І. Богуна, яку не встиг видати. Се­ред ін. праць — «Українці на сту­діях в Німеччині в XVI–XVIII ст.» // «Записки НТШ», Л., 1931, т. 151; «Українські студенти в Ростоку й Кілі» // «Записки ЧСВВ», Жовква, 1932, т. 4, вип. 1–2. Також друкував істор. нариси та статті в укр. часописах і видавництвах («Новий час», «Червона калина», «Життя та знання», «Нова хата» та ін.). Автор спогадів про бій під Крутами (1932).

Рекомендована література

1. Теліга О. Листи. Спогади. К., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю