Лоський Ігор Костянтинович
Визначення і загальна характеристика
ЛО́СЬКИЙ Ігор Костянтинович (15. 12. 1900, м. Люблін, нині Польща — 27. 05. 1936, Львів) — історик, педагог, громадський діяч. Син К. Лоського. Навч. у 2-й Укр. гімназії ім. Кирило-Мефодіїв. товариства у Києві. У січні 1918 вступив до Студент. куреня Армії УНР. 16(29) січня 1918 взяв участь у бою побл. ст. Крути (нині Борзнян. р-ну Черніг. обл.), у якому був важко поранений. Згодом працював у МЗС УНР. Після поразки Визв. змагань 1917–21 емігрував до Австрії. 1920 зблизився з В. Липинським і засновниками Укр. союзу хліборобів-державників. Мешкав у Відні, від 1921 навч. в УВУ. Під час університет. студій поширював державниц. ідеологію, став співзасн. товариства «Український стяг», чл. Укр. союзу хліборобів-державників, актив. учасником гетьман. руху. 1927 здобув ступ. д-ра філософії в УВУ. Відтоді — співроб. Укр. наук. інституту в Берліні під керівництвом Д. Дорошенка; від 1932 викладав історію, франц. і нім. мови у Малій греко-катол. семінарії у Львові (отримав посаду за сприяння митрополита Андрея Шептицького); водночас редагував часопис «Хліборобський шлях». Досліджував історію Гетьманщини, написав монографію про І. Богуна, яку не встиг видати. Серед ін. праць — «Українці на студіях в Німеччині в XVI–XVIII ст.» // «Записки НТШ», Л., 1931, т. 151; «Українські студенти в Ростоку й Кілі» // «Записки ЧСВВ», Жовква, 1932, т. 4, вип. 1–2. Також друкував істор. нариси та статті в укр. часописах і видавництвах («Новий час», «Червона калина», «Життя та знання», «Нова хата» та ін.). Автор спогадів про бій під Крутами (1932).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
