КОЛО́ДЧИН Василь Іванович (псевд. — Луг; 28. 05. 1926, с. Голгоча, нині Під­­­гаєц. р-ну Терноп. обл. — 14. 08. 2006, м. Вор­рен, шт. Мічиґан, США) — громадсько-політичний діяч. 1939 вступив до Юнацтва ОУН: від 1941 — станич., від 1942 — під­рай., від 1943 — рай. провід­ник на Під­гаєч­чині. 1944 зарах. до старшин. школи УПА «Олені-2», що знаходилася у Карпатах. У тому ж році потрапив у нім. полон, вивезений до концтабору в Німеч­чині. Згодом утік, пере­бував у Словач­чині, де заарешт. більшовиками, однак знову втік — в амер. окупац. зону. Після 2-ї світової вій­ни проживав у Німеч­чині в таборах для пере­міщ. осіб у м-ках Карл­­с­­фельд і Берхтесґаден (в остан­ньому 1946–48 виконував обо­­вʼязки кущового провід­ника Юнацтва ОУН). 1948 ви­їхав до США, 1954 отримав амер. громадянство. Закін. Детройт. тех. ін­ститут (шт. Мічиґан, 1957), Вейн. університет (Детройт, 1958), удосконалював зна­н­ня у Детройт. університеті (1959–60). Працював у приват. фірмах у Детройті (1957–90). Член Спілки укр. молоді (1946–54). Президент (1965–71), віце-пре­­зидент (1971–74) від­ділу УККА у Детройті; за­ступник голови (1968–70), голова (1970–74) Гол. упра­­ви ко­оперативу «Самопоміч»; голова Укр.-амер. культур. цент­­ру (від 1970). Заст. Міністра інформації уряду УНР в екзилі. Делегат Всесвіт. форумів українців у Києві (1992, 1997). Голова Укр. патріарх. світ. обʼєд­­нан­­ня, спів­ініціатор від­новле­н­ня організації «Українська молодь — Христові» (1990), учасник 1-го (1996) і 2-го (1998) Соборів УГКЦ у Львові. Ред. і видавець (1980) короткої англомов. історії України, спів­ред. кн. «Роль мирян в церкві». Автор спогадів «Вірно служити Богові й Україні» (опубл. у зб. «Під­гайчани в боротьбі за волю України», Т., 2000). Входив до складу редколегій зб. «Під­гаєцька земля», «Мандрівка землями Під­гаєч­чини» (обидві — 1980), «Під­гайчани в боротьбі за волю України». Член Товариства укр. інж. Америки, Укр. ака­­дем. товариства, Амер. товариства хіміків та ін. амер. профес. організацій.