Коломиєць Авенір Каленикович
Визначення і загальна характеристика
КОЛОМИ́ЄЦЬ Авенір Каленикович (псевд.: Остап Сизий, Марко Крилатий; 19. 11. 1905, с. Городець, нині Володимирец. р-ну Рівнен. обл. — 21. 07. 1946, м. Зальцбурґ, Австрія) — поет, драматург, журналіст, режисер. Закін. Кременец. духовну семінарію (нині Терноп. обл., 1926), Варшав. університет (1930) та інститут театр. мистецтва (1936). Учителював на Дубенщині (Рівнен. обл.). Від 1939 — у Дубно, де очолив видавництво «Лад», відкрив Волин. муз. інститут ім. М. Леонтовича, що діяли під час нім. окупації; 1941 видавав часопис «Школярик», організував муз.-драм. театр товариства «Просвіта», був завідувач відділу освіти. Співпрацював із г. «Волинь» (Рівне, 1941–43). Писав укр. і польс. мовами. Дебютував 1927. Друкувався у ж. «Українська нива», «Новий час», «ЛНВ».
На поч. 1930-х рр. разом із В. Бобинським та І. Крушельницьким працював у ж. «Нові шляхи». Брав участь у літ. та політ. житті Зх. України. Позитивно сприймав соц. ідеї. Засн. літ. громади «Танк» у Варшаві (1929). Автор поеми «Дев’ятий вал» (1930), зб. поезій «Провісні кадри» (1932; обидві — Львів), п’єс «Іменем» (Варшава, 1933) та «Єретик» (Зальцбурґ, 1946), оповідань для дітей «Казка темного бору» (Л., 1938), зб. нарисів «Шевченкова ера» (Дубно, 1942), віршов. комедії «Суд над Дон Жуаном», зб. «Козак» (обидві — Зальцбурґ, 1946). У поет. доробку К. переважає громадян. лірика. Укладач підручників з української мови та літ-ри «Звучня», «Основи граматики і правопису» (обидві — Дубно, 1942). Вивезений 1944 на примус. роботи до Німеччини. У с. Городець його ім’ям названо вулицю, встановлено мемор. дошку та відкрито Алею письменників, проводять щорічне літ. свято «Городец. автограф». 1998 Дубен. організація НСПУ заснувала Міжнар. літ.-мист. премію ім. К.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
