КОЛО́НІЯ І́МЕНІ МАКСИ́МА ГО́РЬКОГО — виховний заклад для непов­­нолітніх правопорушників і без­притульних (див. Безпритульність). Засновано у серпні 1920 Полтавського губернського від­ділом народного освіти на хуторі Триби по­близу Полтави. У березні 1921 колонії присвоєно імʼя Максима Горького, у листопаді того ж року її пере­ведено до с. Ковалівка (нині Полтавського ра­йону Полтавської обл.) і роз­міщено у колишньому маєтку В. Трепке. Від жовтня 1923 — у ві­дан­ні Наркомосу УСРР. Стала дослідно-показовою серед закладів подібного типу в УСРР. Восени 1926 колонію пере­ведено до селища Куряж (нині с. Куряжанка Дергачівського р-ну Харківської обл.) і роз­міщено у будівлях закритого напередодні Ку­­рязького Свято-Преображен­­сь­­кого чоловічого монастиря. 1920–28 її очолював А. Макарен­­ко, який у «Педагогической поэ­­ме» (Москва, 1934) від­образив життя колоністів та оприлюднив у художній формі свої методи пере­вихова­н­ня асоціальної молоді. У лип­­ні 1928 колонію від­відав Максим Горький. 1936 її пере­дано у систему дитячих виправно-трудових закладів НКВС.