Макаренко Антон Семенович

Визначення і загальна характеристика

МАКА́РЕНКО Антон Семенович (01(13). 03. 1888, м. Білопілля Сум. пов. Харків. губ., нині Сум. обл. — 01. 04. 1939, Москва) — педагог, письменник. Закін. Кременчуц. міське училище й пед. курси при ньому (нині Полтав. обл., 1905), Полтав. учител. інститут (1917). Учителював 1911–14 у м-ку Крюків (нині у складі м. Кременчук) й на станції Долинська (нині Кіровогр. обл.). У 1917–20 завідував залізнич. училищем у Крюкові та міським училищем у Полтаві. У 1920–26 керував Колонією імені Максима Горького, створеною для перевиховання малоліт. правопорушників і безпритульних побл. с. Ковалівка (нині Полтав. р-ну Полтав. обл.), яку 1926 переведено до м-ка Куряж під Харковом (нині с. Куряжанка Дергачів. р-ну Харків. обл.). Від 1927 поєднував роботу в труд. колонії з організацією дит. Комуни імені Ф. Дзержинського в передмісті Харкова, 1928–35 був її зав. 1935 призначений зав. навч.-вихов. частини труд. колоній України і переїхав до Києва, до 1937 працював в апараті НКВС УРСР (виконував функції заст. на­ч. відділу труд. колоній). Водночас 1936 керував колонією для не­повнолітніх у м. Бровари (Київ. обл.). 1937 переїхав до Москви й присвятив себе літ. та громад.-пед. діяльності. Наук.-пед. спадщина М. збага­тила найважливіші аспекти пед. науки: пед. логіку; теорію про шкіл. колектив та органи колективу, внутрішньоколектив. стосун­ки, перспективи колективу та особистості; теорію про педагогіку прямої й колектив. дії, індивідуал. підхід до вихованців; про структуру, традиції колективу, взаємини в ньому, труд. виховання, виховання в грі, організацію позанавч. і позашкіл. діяльності; про фіз. культуру, спорт, туризм, етику й виховання моралі, естет. виховання й культуру поведінки; про дисципліну, ре­жим, заохочення й покарання вихованців у школі то­що. Він розробив теорію й ме­тодику виховання, поєднав навчання учнів з продуктив. працею, розвинув оригін. теорію сімей. ви­ховання. Був новатором інтенсив. педагогіки. У своїй ді­яльності керувався положенням про те, що найкращий шлях до виховання — створення таких умов, застосування такої вихов. техноло­гії, коли вихованці водночас перебувають і в становищі вихователів. І в колонії, і в ко­муні він послідовно реалізував високо­ефектив. самоврядування вихованців, що й забезпечило відповідні результати. М. вважав, що у вихованні методика не може бути догмою. Усе залежить від обставин, часу, особливостей особи й колективу, від таланту й підготовки вихователів. Пед. ідеї М. були суголосні ідеям представників реформатор. руху кін. 19 — поч. 20 ст. — борців за «нову школу» — «Школа-господарство», «Школа-жит­тя», «Школа-комуна» тощо. Інтерес до постаті М. та його методів виховання й навч. виявляють педагоги Німеччини, Япо­нії, США та ін. 1991 створ. Макаренківську асоціацію Міжнародну, яку від 2013 очолює проф. рим. університету «La Sapienza» Н.-С. де Куміс. М. — чл. СП СРСР (1934), автор низки худож. творів з проблем виховання: «Марш 30-го року» (1932), «Педагогічна поема» (1933; 1935), «Книга для батьків» (1937), «Прапори на баштах» (1938), «Лекції для батьків» (1940). Повне видання праць українською мовою здійснено в 7-ми томах («Твори», К., 1953–55), російською мовою — у 8-ми томах («Педагоги­ческие сочинения», Москва, 1983–86).

Завантажити статтю