Макаренко Антон Семенович

Визначення і загальна характеристика

МАКА́РЕНКО Антон Семенович (01(13). 03. 1888, м. Білопі­л­ля Сум. пов. Харків. губ., нині Сум. обл. — 01. 04. 1939, Москва) — педагог, письмен­ник. Закін. Кременчуц. міське училище й пед. курси при ньому (нині Полтав. обл., 1905), Полтав. учител. ін­ститут (1917). Учителював 1911–14 у м-ку Крюків (нині у складі м. Кременчук) й на станції Долинська (нині Кіровогр. обл.). У 1917–20 завідував залізнич. училищем у Крюкові та міським училищем у Полтаві. У 1920–26 керував Колонією імені Максима Горького, створеною для пере­вихова­н­ня малоліт. правопорушників і без­притульних побл. с. Ковалівка (нині Полтав. р-ну Полтав. обл.), яку 1926 пере­ведено до м-ка Куряж під Харковом (нині с. Куряжанка Дергачів. р-ну Харків. обл.). Від 1927 по­єд­нував роботу в труд. колонії з організацією дит. Комуни імені Ф. Дзержинського в перед­місті Харкова, 1928–35 був її зав. 1935 при­значений зав. навч.-вихов. частини труд. колоній України і пере­їхав до Києва, до 1937 працював в апараті НКВС УРСР (виконував функції заст. на­ч. від­ділу труд. колоній). Водночас 1936 керував колонією для не­повнолітніх у м. Бровари (Київ. обл.). 1937 пере­їхав до Москви й присвятив себе літ. та громад.-пед. діяльності. Наук.-пед. спадщина М. збага­тила найважливіші аспекти пед. науки: пед. логіку; теорію про шкіл. колектив та органи колективу, внутрішньоколектив. стосун­ки, пер­спективи колективу та особистості; теорію про педагогіку прямої й колектив. дії, індивідуал. під­хід до вихованців; про структуру, традиції колективу, взаємини в ньому, труд. вихова­н­ня, вихова­н­ня в грі, організацію позанавч. і поза­шкіл. діяльності; про фіз. культуру, спорт, туризм, етику й вихова­н­ня моралі, естет. вихова­н­ня й культуру поведінки; про дисципліну, ре­жим, за­охоче­н­ня й покара­н­ня вихованців у школі то­що. Він роз­робив теорію й ме­тодику вихова­н­ня, по­єд­нав на­вча­н­ня учнів з продуктив. працею, роз­винув оригін. теорію сімей. ви­хова­н­ня. Був новатором інтенсив. педагогіки. У своїй ді­яльності керувався положе­н­ням про те, що найкращий шлях до вихова­н­ня — створе­н­ня таких умов, за­стосува­н­ня такої вихов. техноло­гії, коли вихованці водночас пере­бувають і в становищі вихователів. І в колонії, і в ко­муні він послідовно реалізував високо­ефектив. самоврядува­н­ня вихованців, що й забезпечило від­повід­ні результати. М. вважав, що у вихован­ні методика не може бути догмою. Усе залежить від об­ставин, часу, особливостей особи й колективу, від таланту й під­готовки вихователів. Пед. ідеї М. були суголосні ідеям пред­ставників реформатор. руху кін. 19 — поч. 20 ст. — борців за «нову школу» — «Школа-господарство», «Школа-жит­тя», «Школа-комуна» тощо. Інтерес до по­статі М. та його методів вихова­н­ня й навч. виявляють педагоги Німеч­чини, Япо­нії, США та ін. 1991 створ. Макаренківську асоціацію Між­народну, яку від 2013 очолює проф. рим. університету «La Sapienza» Н.-С. де Куміс. М. — чл. СП СРСР (1934), автор низки худож. творів з про­блем вихова­н­ня: «Марш 30-го року» (1932), «Педагогічна поема» (1933; 1935), «Книга для батьків» (1937), «Прапори на баштах» (1938), «Лекції для батьків» (1940). Повне ви­да­н­ня праць українською мовою здійснено в 7-ми томах («Твори», К., 1953–55), російською мовою — у 8-ми томах («Педагоги­ческие сочинения», Москва, 1983–86).

Літ.: Ніжинський М. Життя і педагогічна діяльність А. С. Макаренка. К., 1967; А. С. Макаренко: Указ. трудов и лит-ры о жизни и деятельности. Москва, 1978; Гриценко Л. Личностно-со­циальная концепция А. С. Макаренко в современ­ной педагогике (Сравни­тельный анализ отечествен­ного и зарубежного макаренковедения). Волго­град, 1997; Абаринов А., Хил­лиг Г. Испытание властью: Киевский период Макаренко (1935–1937). Марбург, 2000; Дічек Н. Макаренко і світ: аналіз англомовних студій. К., 2005; Карпенчук С. Синтез у педагогічному досвіді А. С. Ма­каренка: контекс­туальний аналіз. Р., 2008; Гетманец М. Ф., Гетманец И. О. «Я — писатель Макаренко». Х., 2011.

С. Г. Карпенчук

Завантажити статтю