КОЛОНТА́ЇВ — село Краснокутського р-ну Харківської області. Колонтаївській сільській раді під­порядковані села Капранське та Котелевка. Знаходиться на правому березі р. Мер­­ла (притока Ворскли, басейн Дніп­­ра), за 18 км від райцентру та за 25 км від залізничної станції Коломак. Площа 8,36 км2. Населе­н­ня 1197 осіб (2001), пере­важно українці. Один із найдавніших населених пунктів Слобідської України, ві­домий з актів 1658. У стат­ті В. Холмогорова, вміщеній у «Чтениях в Императорском обществе истории и древностей рос­сийских при Московском университете», за­значено, що К. засновано 1654. За іншими даними, закладено 1646. За народними пере­казами, назву поселен­­ня отримало від одного з засновників козака Колонтая. Спочатку К. був досить значним містечком. Тут була фортеця, яка захищала пів­ден­ні кор­­дони Російської імперії від татар. К. будували не лише як за­ставу від татар, а й як пере­валочний пункт у зносинах Москви з Запорозькою Січчю. 1670 діяв загін пов­станців під проводом О. Хромого — соратника С. Разіна. 1709 зруйновано під час бо­йових дій між шведськими і російськими військами. Від 1797 — волосний центр. За джерелами 19 столі­т­тя — слобода Богодухівського повіту Харківської губернії. У К. на­прикінці 19 столі­т­тя був 851 двір, мешкало 4,8 тис. осіб, діяло 3 церкви, школа, функціонувало 6 лавок. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жителі за­знали сталінських ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від жовтня 1941 до березня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. Дія­­ло під­пі­л­ля. У 2-й половині 1960-х рр. мешкало близько 2,2 тис. осіб. Жителі К. пере­важно працюють у с. господарстві. У селі — загальноосвітня школа, дитсадок; клуб; лікарня. Діє церква Миколи Чудотворця. По­близу села зна­йдено скарб, у якому було 12 бронзових сокир різної форми (2 — початок 1 тис. до н. е.). Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видатних уродженців — біо­лог Н. Дудик.