Колянчук Олександр Миколайович

Визначення і загальна характеристика

КОЛЯНЧУ́К Олександр Микола­йович (02. 04. 1932, с. Вілька Тарнівсь­ка, Холмщина, Польща — 07. 05. 2023, м. Пере­мишль Під­карпатського воєводства, Польща) — історик, громадський діяч. Чоловік Лідії, батько Ярослава Колянчу­ків. Орден князя Ярослава Муд­рого 5-го ступ. (2007). У 1947 разом із родиною під час акції «Вісла» пере­селений до Пн.-Зх. Польщі. Закін. Ольштин. рільни­чо-тех. академію (1957). Працю­­вав у мережі с.-г. ко­оперативів і системі с.-г. освіти, зокрема 1974–78 — за­ступник директора Центру про­­­гресу в с. госп-ві Ольштин. воєводства, 1985–93 — гол. дир. Центру про­гресу в с. госп-ві Сє­­радз. воєводства; водночас 1983–87 — чл. Ради освіти при міністрі рільництва Польщі, спів­­­роб. низки с.-г. журналів; від 1998 — за­ступник директора Пд.-Сх. наук. ін­ституту в м. Пере­мишль. У Нац. університеті «Львівська політехніка» здобув ступ. канд. істор. н. за моно­графію «Українська військова еміграція в Польщі. 1920–1939» (Л., 2000). Заст. голови воєвод. управи в Ольштині (1959–65), чл. гол. упра­­ви (1971–73) Укр. су­спільно-куль­тур. товариства, чл. гол. ради Обʼ­єдн. украї­­нців у Польщі (1996–2001). Член редколегії, відп. ред. радіопередач українською мовою в Ольштині (1958–76), за­ступник голови про­грам. ради радіо Ряшів-Жешув (2004–08). Досліджує про­блеми рільницт­ва, польс.-укр. від­носини 1-ї пол. 20 ст. (інтернува­н­ня Армії УНР й організацію військ. структур укр. емі­­грації в Польщі, су­спільно-політ. і госп. діяльність українців, депортованих 1944–47). Нагородж. Золотим і Сріб. хрестами заслуги (1958, 1972), Кавалер. хрестом від­родже­н­ня Польщі (1985).

Пр.: Генералітет українських визво­льних змагань: Біо­грами генералів та адміралів українських військових фор­­мацій першої половини ХХ столі­т­тя. Л., 1995 (спів­­авт.); Інтерновані вояки Армії УНР в Каліші 1920–39. Каліш; Пере­мишль; Л., 1995; Українці в таборах Пере­мишля // Пере­мишль і пере­мишл. земля протягом віків. Пере­мишль; Л., 1996; Українські некрополі і військові могили на території Польщі з 1918–1945 років // Варшав. україно­знавчі зап. 1996. № 3; Польща і Українська Народна Республіка у вза­ємо­впливах // Україна–Польща. Кошалін, 1999; Увіч­не­н­ня не­скорених: Українські військові меморіали 20–30 рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003; «Umarli, aby z martwych wstała Ukraina». Miejsca pamięći Ukraińców — uczestników walk niepodległościowych w latach 1917–1921 w Polsce. Przemyśl, 2007; Ukraiński zryw niepodległościowy w latach 1917–1920. Droga do sojuszu z Polska oraz losy ukraińskiej emigracji wojskowej // Polska Ukraina. Lublin, 2007; Z dziejów ukraińskiej emigracji poltycznej i wojskowej w Polsce // Ukraina. Teksty i Konteksty. Symbolae in honorem Stefan Kozak. Warszawa, 2007; Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.

Літ.: Зимомря М. Долі в людях. Нариси. Інтервʼю. Дрогобич, 2006; Ювілеї наших друзів, тобто декілька слів про Стефана Козака та Олександра Колян­чука // Україно­знав. бюл. Пд.-сх. наук. ін­ституту в Пере­мишлі. 2007. Ч. 13.

Ю. Гаврилюк

Завантажити статтю