Командування
КОМА́НДУВАННЯ — керівний офіцерський склад, представники якого очолюють військові формування, установи, заклади. К. військ. формувань (окремих підрозділів, частин, з’єднань, об’єднань) складається з командира (нач.), його 1-го заст. — начштабу та ін. заст. (із бойової підготовки, озброєння, вихов. роботи, тилового забезпечення тощо). Командир частини (підрозділу) — посадова особа команд. складу в ЗС, що здійснює керівництво підрозділом, частиною, кораблем, з’єднанням. У більшості країн світу командир є єдиноначальником і несе особисту відповідальність за бойову підготовку, виховання, військ. дисципліну, морально-психол. стан особового складу, готовність і збереження озброєння, бойової техніки й транспорту, матеріал.-побут. і мед. забезпечення частини (підрозділу). Командирами призначають осіб офіцер., старшин. або сержант. складу залежно від їхньої підготовки в атестац. порядку. Терміном «К.» також позначають процес виконання особами команд. складу функцій щодо керівництва військ. формуваннями, військами (силами), установами, закладами. З метою підвищення профес. рівня та підтримання компетентності команд. складу (переважно тактич. та оперативно-стратег. ланок) у ЗС багатьох країн світу практикують цензове К. Так, для призначення на посаду командира полку чи бригади офіцер повинен не менше 6-ти місяців (під час бойових дій — не менше 2-х) командувати батальйоном (дивізіоном, ескадрильєю). Цензове К. може не регламентуватися законодав. актами, але його застосовує переважна більшість командувачів (командирів, нач.) і кадрових органів у ЗС усіх країн світу. Оперативне К. — вид об’єднання у ЗС, що включає військ. формування різних відомств і родів військ. Розрізняють тимчас. оперативні К., які створюють на період виконання силовими структурами держави певних завдань у мирний і воєн. час (зокрема для ліквідації наслідків техноген. катастроф можуть залучати частини і з’єднання механізов., танк., інж., хім., внутр. військ, авіацію, кораблі тощо); і постійні, що включають частини і з’єднання Сухопут. військ, Повітр. і Військ.-мор. сил, прикордон. та внутр. військ, які мають оперативні завдання щодо відбиття агресії, ведення територ. оборони та нейтралізації незакон. зброй. формувань. Після здобуття незалежності у структурі ЗС України створ. постійні Зх., Пн. і Пд. оперативні К.
Завантажити статтю
