КОРНІ́ЛОВ Борис Петрович (Корнилов Бо­­рис Петрович; 16(29). 07. 1907, с. Покровське, нині Нижньогородської обл., РФ — 20. 02. 1938, Ле­­нін­град, нині Санкт-Петербург) — російський поет, громадський діяч. Член Ленін­градського від­діле­н­ня Російської асоціації пролетарських письмен­ників (1926), СП СРСР (1934–36), літературної групи «Смєна» (керівник В. Саянов). На­вчався на курсах при Ін­ституті історії мистецтв (Ленін­град, 1927–28). Вірш К. «На моря» опубліковано 1925 у газеті «Молодая рать» під псевдонімом Бо­­рис Вербін. Дебютна збірка «Молодость» (Ленин­град, 1928) написана під впливом С. Єсеніна. Автор збірки «Стихи и поэмы» (Ленин­град), «Книга стихов» (обидві — 1933), «Новое» (1935; обидві — Москва; Ленін­град); поем «Соль» (1931), «Тезизы романа» (1933), «Агент уголовного роз­ыс­­ка» (1933, незакінчена), «Моя Африка» («Новый мир», 1935, № 3; Москва, 1987), «Начало земли» (1936), «Самсон» («Новый мир», 1936, № 7). Написав 1936–37 цикл творів, присвячений О. Пушкіну. Для творчості К. характерні злободен­ність, оптимізм, роман­­тичність, пісен­ність і ліричний драматизм. Писав також пісні («Пес­­ня о встречном», 1931, музика Д. Шостаковича; кінофільм «Зу­стрічний», режисер Ф. Ермлер), віршовані агіт­­ки («Вошь»); автор пісен­ника для дітей «Как от меда у медведя зубы начали болеть» (Москва; Ленин­град, 1935). Воєн­ним діям 1918–20 в Україні присвячено поему «Триполье» («Звезда», 1935, № 1; український пере­клад І. Гончаренка — Київ, 1935). У 1930-х роках спів­працював із газетою «Известия». Ре­пресований 1937. Реабілітований 1956.