Лубенський Петро Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ЛУБЕ́НСЬКИЙ Петро Олександрович (справж. — Афонський; 08(21). 11. 1907, с. Коренєво, нині смт Курської обл., РФ — 17. 02. 2003, Київ) — письмен­ник, драматург, кіносценарист. Член НСПУ (1952). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Моск. університет (1930). Працював нарисовцем у моск. газетах, під­тримував дружні стосунки з В. Маяковським. Після війни писав фейлетони до ж. «Перець», «Крокодил». Понад 40 р. очолював літ. обʼ­єдн. у м. Лубни Полтав. обл., більшу частину життя провів у Києві. Друкуватися почав 1925. Дебютував кн. нарисів «Весе­н­няя атака» (Мос­ква, 1930). Автор героїч. драми «Не­скорена полтавчанка» (1949) — про під­піл. молодіжну групу, що діяла у Полтаві під час нім.-фашист. окупації, а також пʼєс «Соколята» (1951), «Пісня над Бугом» (1958), «Крилата молодість» (1959, у спів­авт. з О. Артамоновим), зб. гуморесок «Про діляг і стиляг» (1957), сатир. комедії «Джер­рі в джунглях» (1960) та трагікомедії «Вино­градна історія» (1990), зб. нарисів «Балада про неспокій» (1968), докум. повісті «Олександр Григорович Шліхтер (1868–1940)» (1973, у спів­авт. з Б. Ванцаком), сценаріїв до кінокомедій «Кришталевий кубок» (1953), «Перший парубок» (1958, у спів­авт. з В. Без­орудьком, реж. С. Параджанов), «Королева бензоколонки» (1963, реж. О. Мішурін, М. Літус), знятих на Київ. кіностудії ім. О. Довженка. Усі за­знач. твори опубл. у Києві.

Літ.: Малик В. Петрові Лубенському — 85 // ЛУ. 1992, 26 листоп.; Когут О. Отец «Королевы бензоколонки»: Старейшему отечествен­ному прозаику и сатирику из «Перця» Петру Лубенскому (Афонскому) — 95! // Киев. ведомости. 2002, 21 нояб.; Фейлетоніст, драматург, кіносценарист // Зоря Полтавщини. 2012, 26 листоп.

М. Г. Лабінський

Завантажити статтю