Луганський патронний завод

ЛУГА́НСЬКИЙ ПАТРО́Н­НИЙ ЗАВО́Д — під­приємство, що в різні періоди своєї діяльності випускало боє­припаси для бо­йової, мисливської і спортивної стрілецької зброї, виготовляло і ремонтувало різні види зброї, патрони та комплектуючі, а також вер­стати і продукцію цивільного при­значе­н­ня. Засн. 1795 як Луган. ливар. (гармат.) завод, дир. при­значено шотланд. інж.-винахідника, зброяра, організатора виробництва К. Ґаскойна. Його створе­н­ням були закладені основи метал­лург., вугледобув. та маш.-буд. пром-стей України. Крім того, рік поч. будівництва заводу і робітн. с-ща навколо нього, що отримало назву Луган. завод, вважається роком заснува­н­ня Луганська. На заводі працювало чимало видат. учених, які зробили вагомий внесок у роз­виток індустр. Донбасу, серед них — І. Тіме, Є. Ковалевський, А. Мевіус, І. Фелькнер та ін. Буд-во заводу велося упродовж 10-ти р. 1797 введена в екс­плуатацію 1-а повітр. піч, роз­рах. на від­лива­н­ня 100 пудів боє­припасів у тиждень, 1800 — домна № 1, на якій вперше в Рос. імперії чавун був виготовлений з викори­ста­н­ням коксу. Отриманий метал використовували для виробництва ядер, бомб і гранат, якими за корот. час завод забезпечив гармати всіх великих фортець і оборон. споруд Чорномор.-Азов. узбереж­жя, Київ. департаменту, а також Поділ. і Кавказ. армії. Попри ін­новації, закладені під час створе­н­ня заводу, роз­робле­н­ня пере­дових методів плавле­н­ня не було повністю завершено. Підпр-ву доводилося працювати на урал. сировині, що помітно під­вищувало собівартість. Від 1816 воно було збитковим і кілька разів знаходилося під за­грозою закри­т­тя. Тільки завдяки високій якості продукції, а також знач. попиту на гармати і боє­припаси у воєн. час заводу вдалося про­існувати до 1887. У 1892–95 під­приємство докорін­но реконстру­йов. і перейм. у Луган. казен. патрон. завод, осн. спеціалізацією якого стало виробництво бо­йових патронів для стрілец. зброї. Згодом на заводі працювало бл. 1700 осіб, 1-й нач — К. Кабалевський (1895–1906). На поч. 20 ст. Л. п. з. був одним з трьох найбільших патрон. заводів Рос. імперії і випускав 35 млн патронів щороку. Під час рос.-япон. війни завод виготовив 140 млн патронів, а за роки 1-ї світової війни виробництво збільшено вдвічі. 1916 завод випускав 50–60 млн патронів щомісяця, що складало 40–45 % усього виробництва патронів у країні. Тоді ж на Л. п. з. працювало 8400 робітників, у серед. 1917 за рахунок еваку­йованих із захопленого ав­стрійцями румун. королів. патрон. заводу їхня кількість зросла до 9300 осіб. У лютому 1918 завод націоналізовано. Під час воєн. дій 1918–20 влада в Луганську неод­норазово змінювалася, практично повністю зруйнов. Л. п. з. випускав 3–4 млн патронів щомісяця. 1927 в СРСР за­проваджено політику засекречува­н­ня військ. промисловості, тому 1928 Л. п. з. на­звано заводом № 60. Перед 2-ю світ. війною діяло 19 цехів. Осн. продукцією були патрони для гвинтівок зразка 1908, патрони для пістолета ТТ, ланки для кулеметів, а також вер­стати для патрон. виробництва і машинобудува­н­ня. З поч. війни на­прикінці 1941 завод еваку­йовано у р-ни Уралу, Сибіру, Серед. Азії, де на базі його цехів створ. 7 окремих під­приємств. Після звільне­н­ня Луганська почалося від­новле­н­ня заводу, 1-а черга якого завершена у червні 1944. Підпр-во перейм. у патрон. завод № 270. 1945 він був нагородж. орденом Трудового Червоного Прапора. Тривалий час його очолював П. Шов­ковий (1932–41, 1943–56). Піс­ля війни потреба в патронах знизилася, тому на заводі від­крили нові цехи з випуску токар. і фрезер. вер­статів, колонк. бурових установок, від­центрових насосів і навіть меблів, криштал. люстр і друкар. машинок «Ятрань». З-д № 270 перейм. у Луган. патрон­но-вер­статобуд. завод, який одним із перших у СРСР освоїв великосерійне виробництво фрезер. вер­­статів з цикліч. і числовою системами про­грам. керува­н­ня. На під­приємстві роз­роблено і впроваджено у виробництво особливо складні високо­продуктивні вер­­стати з автомат. заміною інструменту і числовим про­грам. керува­н­ням моделей СВМ1Ф4 і СФ68Ф3П. Від 1964 — Луган. вер­­статобуд. завод, від 1988 — ВО з однойм. на­звою, яке виробляло пром. продукцію 74-х найменувань. У структурі — металург. (заг. потуж. 20 тис. т щороку), вер­статобуд., інструм. (потуж. 423 тис. од. різноманіт. технол. обладна­н­ня та інструменту), ком­плексно-автоматизов. патрон­не (спеціалізується на випуску спорт.-мислив. патронів 4-х видів) виробництва та виробництво товарів нар. вжитку (бл. 30 найменувань). 1981–96 — ген. дир. Е. Новохатко. У 1970–80-і рр. завод пере­живав роз­квіт. На ньому працювали 18 тис. осіб, забезпечуючи країну найрізноманітнішою продукцією: роботизов. центрами з числовим про­грам. керува­н­ням і автомат. лініями, буровими установками і вакуум. технікою, токар. патронами і вузлами тракторів, друкар. машинками, замками, іграшками тощо. За створе­н­ня принципово нових механізмів колектив отримав 10 медалей ВДНГ. 1991–96 на базі Луган. вер­статобуд. заводу існував Луган. монет. двір (обʼєкт № 2 НБУ), на якому карбувалися укр. монети. У 1990-і рр. завод опинився у затяж. кризі внаслідок різкого скороче­н­ня виробництва. Втративши замовле­н­ня на випуск патронів, під­приємство не змогло повністю пере­будуватися на випуск цивіл. продукції, зокрема й тієї, яка для нього була звичною ще з рад. часів: металорізал. вер­статів, бурового устаткува­н­ня, товарів нар. вжитку, меблів. 1991–2001 на металобрухт порізано бл. 5 тис. т різного устаткува­н­ня (зокрема 645 од. мех., 937 од. спец. технол. обладна­н­ня, 400 од. транс­порт. засобів). Значну частину завод. устаткува­н­ня також роз­про­дано і роз­крадено. 2001 за­проваджено процедуру санації Луган. вер­статобуд. заводу (оздоровле­н­ня і реорганізації виробництва), в рамках якої інвестором ви­значено ЗАТ «Брінкфорд». Станом на ли­стопад того ж року на під­приємстві працювали 3200 осіб. Новим етапом роз­витку патрон. виробництва стало створе­н­ня 2002 ЗАТ «Л. п. з.». Від 2010 — у складі Держ. концерну «Укр­оборон­­пром». Осн. продукція: спорт.-мислив. патрони 5,45×39-4, ми­слив. патрони 7,62×39-8 та патрони 9×18-7 зі свинц. осердям, а також на заводі освоєно та сертифіковано патрони стандарту НАТО 5,56×45. На дон­них частинах патрон. гільз, виготовлених на заводі, стоїть клеймо «270». Кількість працівників (2013) — бл. 800 осіб. 1 липня 2014 завод пере­йшов під контроль бо­йовиків т. зв. Луган. нар. респ., які налагодили виробництво набоїв для влас. потреб. За неофіц. даними, до березня 2016 випущено 10 млн патронів для т. зв. нар. міліції.

А. В. Бадер, О. А. Забудкова

Завантажити статтю