Луганський патронний завод

ЛУГА́НСЬКИЙ ПАТРО́Н­НИЙ ЗАВО́Д — під­приємство, що в різні періоди своєї діяльності випускало боє­припаси для бо­йової, мисливської і спортивної стрілецької зброї, виготовляло і ремонтувало різні види зброї, патрони та комплектуючі, а також вер­стати і продукцію цивільного при­значе­н­ня. Засн. 1795 як Луган. ливар. (гармат.) завод, дир. при­значено шотланд. інж.-винахідника, зброяра, організатора виробництва К. Ґаскойна. Його створе­н­ням були закладені основи метал­лург., вугледобув. та маш.-буд. пром-стей України. Крім того, рік поч. будівництва заводу і робітн. с-ща навколо нього, що отримало назву Луган. завод, вважається роком заснува­н­ня Луганська. На заводі працювало чимало видат. учених, які зробили вагомий внесок у роз­виток індустр. Донбасу, серед них — І. Тіме, Є. Ковалевський, А. Мевіус, І. Фелькнер та ін. Буд-во заводу велося упродовж 10-ти р. 1797 введена в екс­плуатацію 1-а повітр. піч, роз­рах. на від­лива­н­ня 100 пудів боє­припасів у тиждень, 1800 — домна № 1, на якій вперше в Рос. імперії чавун був виготовлений з викори­ста­н­ням коксу. Отриманий метал використовували для виробництва ядер, бомб і гранат, якими за корот. час завод забезпечив гармати всіх великих фортець і оборон. споруд Чорномор.-Азов. узбереж­жя, Київ. департаменту, а також Поділ. і Кавказ. армії. Попри ін­новації, закладені під час створе­н­ня заводу, роз­робле­н­ня пере­дових методів плавле­н­ня не було повністю завершено. Підпр-ву доводилося працювати на урал. сировині, що помітно під­вищувало собівартість. Від 1816 воно було збитковим і кілька разів знаходилося під за­грозою закри­т­тя. Тільки завдяки високій якості продукції, а також знач. попиту на гармати і боє­припаси у воєн. час заводу вдалося про­існувати до 1887. У 1892–95 під­приємство докорін­но реконстру­йов. і перейм. у Луган. казен. патрон. завод, осн. спеціалізацією якого стало виробництво бо­йових патронів для стрілец. зброї. Згодом на заводі працювало бл. 1700 осіб, 1-й нач — К. Кабалевський (1895–1906). На поч. 20 ст. Л. п. з. був одним з трьох найбільших патрон. заводів Рос. імперії і випускав 35 млн патронів щороку. Під час рос.-япон. війни завод виготовив 140 млн патронів, а за роки 1-ї світової війни виробництво збільшено вдвічі. 1916 завод випускав 50–60 млн патронів щомісяця, що складало 40–45 % усього виробництва патронів у країні. Тоді ж на Л. п. з. працювало 8400 робітників, у серед. 1917 за рахунок еваку­йованих із захопленого ав­стрійцями румун. королів. патрон. заводу їхня кількість зросла до 9300 осіб. У лютому 1918 завод націоналізовано. Під час воєн. дій 1918–20 влада в Луганську неод­норазово змінювалася, практично повністю зруйнов. Л. п. з. випускав 3–4 млн патронів щомісяця. 1927 в СРСР за­проваджено політику засекречува­н­ня військ. промисловості, тому 1928 Л. п. з. на­звано заводом № 60. Перед 2-ю світ. війною діяло 19 цехів. Осн. продукцією були патрони для гвинтівок зразка 1908, патрони для пістолета ТТ, ланки для кулеметів, а також вер­стати для патрон. виробництва і машинобудува­н­ня. З поч. війни на­прикінці 1941 завод еваку­йовано у р-ни Уралу, Сибіру, Серед. Азії, де на базі його цехів створ. 7 окремих під­приємств. Після звільне­н­ня Луганська почалося від­новле­н­ня заводу, 1-а черга якого завершена у червні 1944. Підпр-во перейм. у патрон. завод № 270. 1945 він був нагородж. орденом Трудового Червоного Прапора. Тривалий час його очолював П. Шов­ковий (1932–41, 1943–56). Піс­ля війни потреба в патронах знизилася, тому на заводі від­крили нові цехи з випуску токар. і фрезер. вер­статів, колонк. бурових установок, від­центрових насосів і навіть меблів, криштал. люстр і друкар. машинок «Ятрань». З-д № 270 перейм. у Луган. патрон­но-вер­статобуд. завод, який одним із перших у СРСР освоїв великосерійне виробництво фрезер. вер­­статів з цикліч. і числовою системами про­грам. керува­н­ня. На під­приємстві роз­роблено і впроваджено у виробництво особливо складні високо­продуктивні вер­­стати з автомат. заміною інструменту і числовим про­грам. керува­н­ням моделей СВМ1Ф4 і СФ68Ф3П. Від 1964 — Луган. вер­­статобуд. завод, від 1988 — ВО з однойм. на­звою, яке виробляло пром. продукцію 74-х найменувань. У структурі — металург. (заг. потуж. 20 тис. т щороку), вер­статобуд., інструм. (потуж. 423 тис. од. різноманіт. технол. обладна­н­ня та інструменту), ком­плексно-автоматизов. патрон­не (спеціалізується на випуску спорт.-мислив. патронів 4-х видів) виробництва та виробництво товарів нар. вжитку (бл. 30 найменувань). 1981–96 — ген. дир. Е. Новохатко. У 1970–80-і рр. завод пере­живав роз­квіт. На ньому працювали 18 тис. осіб, забезпечуючи країну найрізноманітнішою продукцією: роботизов. центрами з числовим про­грам. керува­н­ням і автомат. лініями, буровими установками і вакуум. технікою, токар. патронами і вузлами тракторів, друкар. машинками, замками, іграшками тощо. За створе­н­ня принципово нових механізмів колектив отримав 10 медалей ВДНГ. 1991–96 на базі Луган. вер­статобуд. заводу існував Луган. монет. двір (обʼєкт № 2 НБУ), на якому карбувалися укр. монети. У 1990-і рр. завод опинився у затяж. кризі внаслідок різкого скороче­н­ня виробництва. Втративши замовле­н­ня на випуск патронів, під­приємство не змогло повністю пере­будуватися на випуск цивіл. продукції, зокрема й тієї, яка для нього була звичною ще з рад. часів: металорізал. вер­статів, бурового устаткува­н­ня, товарів нар. вжитку, меблів. 1991–2001 на металобрухт порізано бл. 5 тис. т різного устаткува­н­ня (зокрема 645 од. мех., 937 од. спец. технол. обладна­н­ня, 400 од. транс­порт. засобів). Значну частину завод. устаткува­н­ня також роз­про­дано і роз­крадено. 2001 за­проваджено процедуру санації Луган. вер­статобуд. заводу (оздоровле­н­ня і реорганізації виробництва), в рамках якої інвестором ви­значено ЗАТ «Брінкфорд». Станом на ли­стопад того ж року на під­приємстві працювали 3200 осіб. Новим етапом роз­витку патрон. виробництва стало створе­н­ня 2002 ЗАТ «Л. п. з.». Від 2010 — у складі Держ. концерну «Укр­оборон­­пром». Осн. продукція: спорт.-мислив. патрони 5,45×39-4, ми­слив. патрони 7,62×39-8 та патрони 9×18-7 зі свинц. осердям, а також на заводі освоєно та сертифіковано патрони стандарту НАТО 5,56×45. На дон­них частинах патрон. гільз, виготовлених на заводі, стоїть клеймо «270». Кількість працівників (2013) — бл. 800 осіб. 1 липня 2014 завод пере­йшов під контроль бо­йовиків т. зв. Луган. нар. респ., які налагодили виробництво набоїв для влас. потреб. За неофіц. даними, до березня 2016 випущено 10 млн патронів для т. зв. нар. міліції.

Завантажити статтю