Луганський тепловозобудівний завод

Визначення і загальна характеристика

ЛУГА́НСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОБУДІВНИ́Й ЗАВО́Д («Луганськтепловоз») — під­приєм­ство з виробництва магістральних вантажних тепловозів, електропотягів по­стійного і змін­ного струму, дизель-потягів з локомотивною тягою. Засн. 1896 нім. промисловцем Ґ. Гартманом як Луган. паровозобуд. завод Рос. товариства маш.-буд. заводів Гартмана. 1897 введено в екс­плуатацію електро­станцію, 1898 — мартенів., чавуноливар., прокат., труб. і котел., 1899 — паровозомех., мідноливар. цехи і парова кузня, 1900 — сталеливар. цех. Того ж року завод випустив першу продукцію — паровоз серії Од, пізніше будував також вантажні паровози серій Ов та Е, пасажир. — З і Б. 1913 завод випустив 66 паровозів. Окрім того, під­приємство виготовляло сталеве і чавун­не литво, прокат і станційні казани. 1916 на заводі працювали понад 5 тис. робітників. 1918 під­приємство націоналізовано. 1918–19 завод здійснював ремонт кулеметів, паровоз. казанів і автомобілів для Червоної армії, крім того, у січні–травні 1919 випустив для неї 10 бронепо­їздів. Після від­новле­н­ня рад. влади в Луганську (25 грудня 1919) завод знову почав випуск та ремонт паровозів й упродовж на­ступ. року побудував 9 і від­ремонтував 31 паровоз. У січні 1921 на під­приємстві працювали бл. 2,3 тис. осіб. 1926–27 завод випустив 75, у 1927–28 — 69 паровозів (при цьому чавуноливарна майстерня була завантажена не повністю). 1917–28 під­приємство будувало вантажні паровози серій Е, Еу, Ем, пасажир. — Су (першого випуску) і М. Після рекон­струкції 1928–33 завод освоїв потужні вантажні локомотиви типу 1-5-1, які на­звали ФД (потуж. 3200 к. с.). За тех. оснащеністю під­приємство було на той час найдосконалішим у світі і найбільшим у Європі — більш ніж утричі зріс вер­стат. парк, у 3,5 раза збільшилася сумарна потуж. під­німал. кранів. З-д мав власну потужну енергет. базу. Тоді ж освоєно випуск пасажир. локомотива серії ІС. За паровози цієї серії під­приємство нагородж. золотою меда­л­лю на між­нар. ви­ставці в Парижі (1938). З поч. нім.-рад. вій­ни 1941 завод випускав воєн­ну продукцію. Після звільне­н­ня міста від окупації 1943 роз­почато від­новле­н­ня зруйнов. виробництва. У жовтні 1945 під­приємство випустило першу повоєн­ну продукцію — паровоз серії СО. До 1956 завод спеціалізувався на випуску паровозів. За цей час їх виготовлено понад 12 000 од. різних типів потуж. 600–1800 к. с. 1956 побудовано перший тепловоз ТЕ3 за кресле­н­нями Харківського заводу транс­порт­ного машинобудува­н­ня, а під­приємство перейм. у тепловозобуд. завод. 1956–57 створ. й освоєно виробництво маневр. тепловозів з електр. пере­дачею для роботи в умовах тропіч. клімату на Бхилай. металург. комбінаті в Індії. Це були перші тепловози, про­дані на екс­порт. 1958–62 створ. магістрал. тепловози з гідропередачею (ТГ101, ТГ102, ТГ105, ТГ106) із секцій. потуж. 1500–4000 к. с. 1962 роз­почато виробництво тепловоза 2ТЕ10Л потуж. 2×3000 к. с. з електр. пере­дачею по­стій. струму. Тепловози цього типу стали згодом основними для залізниць СРСР, їхня заг. кількість склала понад 12 000 секцій. Пізніше створ. його модифікації — ТЕП10Л, ТЕ10В, ТЕ10М, 4ТЕ10С, ТЕ10У (1977 одержав Держ. знак якості СРСР). 1965 роз­почато по­стача­н­ня тепловозів серії М62 потуж. 2000 к. с. в Угорщину. Пізніше на його базі створ. понад 15 модифікацій для різних країн і регіонів СРСР. 1967 побудовано тепловоз ТЕ109, що заклав пер­спектив. ряд нових тепловозів з електр. пере­дачею змін­но-по­стій. струму. Він став згодом осн. базовою моде­л­лю за багатьма вузлами і схемами для серії тепловозів 07, 130, 131, 132, 142, ТЕ114, що екс­портувалися, а також тепловоза 2ТЕ116 для Міністерства шляхів сполуче­н­ня. Високі тех. й екс­плуатац. показники тепловозів серії 07, 132, 142 від­значено Великими золотими медалями і дипломами на Пловдів. і Ляйпциз. між­нар. ярмарках 1972, 1974, 1975, а завод нагородж. між­нар. премією «Золотий Меркурій» за вагомий внесок у роз­виток між­нар. торг. спів­робітництва. Тепловози ТЕ114 і 2ТЕ116 випускали зі знаком якості. 1977 роз­роблено й виготовлено дослід. зразок тепловоза 2ТЕ121 потуж. 2×4000 к. с., який започаткував створе­н­ня нового ряду локомотивів із секцій. потуж. 4000–6000 к. с. з принципово новими кон­структив. ріше­н­нями щодо ходових частин (тепловози 2ТЕ121, ТЕ136, 2ТЕ136). Поряд зі створе­н­ням нових типів тепловозів здійснювалася значна пошук.-кон­структор. і дослідниц. робота з викори­ста­н­ня на тепловозах електропередачі змін. струму (ТЕ120, 2ТЕ127), щодо заміни дизел. палива зрідженим природ. газом (2ТЕ10Г і 2ТЕ116М). На­прикінці 1970-х рр. проведено черг. рекон­струкцію заводу — збудовано нові цехи, технічно пере­оснащено виробництво. У серед. 1980-х рр. під­приємство щомісяця випускало по 115–120 секцій тепловозів, що було абсолют. досягне­н­ням у світі. 1991 ковал.-прес. цех ви­окремлено в Луган. центр. ковал. завод. На поч. 1990-х рр. на ВО «Луганськтепловоз», створ. на базі тепловозобуд. заводу, від­булася організац.-структурна пере­будова. Від 1992 під­приємство освоїло виробництво нових видів рейк. транс­порту для залізниці, міського господарства і гірн.-руд. промисловості. Роботи здійснювалися в рамках нац. про­грами разом з найбільшими під­приємствами України: харків. заводами «Електроважмаш», транс­порт. машинобудува­н­ня, Заводом ім. В. Малишева, запоріз. НДІ «Пере­творювач» та ін. під­приємствами й ін­ститутами. Практично усі вантажні магістрал. пере­везе­н­ня на не­електрифіков. ділянках залізниць країн колиш. СРСР здійснюються луган. локомотивами. За остан­ні кілька десятиліть створ. і побудовано понад 40 типів і модифікацій маневр., вантаж. магістрал. і пасажир. тепловозів потуж. 1471–4411 кВт у секції. Всього під­приємством виготовлено понад 44 000 тепловозів, зокрема понад 4000 локомотивів потуж. 1020–2941 кВт в 11 країн Європи, Азії, Африки і Лат. Америки. Крім рейк. транс­порт. засобів, які є осн. продукцією під­приємства, освоєно виробництво ін. видів продукції: поворот. круга для рухомого складу, гірничошахт. устаткува­н­ня (скребк. шахт. конвеєр, вагонетки, тяговий привід для шахт. електровозів, колісні пари), плавучих гусенич. транс­портерів, машин для забезпече­н­ня водних пере­прав, с.-г. устаткува­н­ня, товарів нар. вжитку. 1995 на базі ВО створ. ДХК «Луганськ­тепловоз», якій вдалося 2001 вийти на без­збитк. діяльність (чистий прибуток склав 18,9 млн грн). 1994–2003 під­приємство випускало також трамвайні вагони ЛТ-10, -5. Упродовж 1997–2003 «Луганськтепловозом» створ. нові види рухомого складу для залізниць: уніфіков. пасажир. причіп. вагон для приміських пере­везень; дизель-потяги локомотив. тяги ДПЛ1 та ДПЛ2 з модернізов. секціями тепловозів 2М62У і 2ТЕ116 та причіп. гол. вагоном з кабіною керува­н­ня; дизель-потяги ДЕЛ-01, -02 з електропередачею змін. струму; електропотяги по­стій. струму ЕПЛ2Т та змін. струму ЕПЛ9Т; вантажно-пасажир. магістрал. тепловоз ТЕ114І. У структурі «Луганськ­­тепловозу» — Л. т. з. (гол. під­приємство) зі своєю вироб. структурою, 7 дочір. під­приємств і 7 ВАТів. Фонд держ. майна України двічі ви­ставляв на продаж 76 % акцій Л. т. з. (що знаходилися у власності держави) — 2001 (торги не від­булися) і 2006 (завод тоді виготовив продукції на суму 423 млн грн). У березні 2007 завод при­дбала рос. компанія «Транс­машхолдинг» за 58 млн дол. США. 2008 Л. т. з. випустив 85 секцій тепловоза 2ТЕ116У, 3 тепловоза ТЕП150, 18 секцій електровоза 2ЕЛ5, 56 вагонів приміських електропо­їздів по­стій. і змін. струму, а також значну кількість зап­частин. 2009 під­приємство скоротило виробництво втричі, випустивши 36 секцій тепловозів 2ТЕ116У і 2 електровоза. 2010 завод виготовив 66 секцій тепловозів 2ТЕ116У і 2ТЕ116УМ, 2 секції електровоза 2ЕЛ4 і 6 секцій електровоза 2ЕЛ5, а також один поворот. круг; 2012 — 162 секції локомотивів (на 60 % більше, ніж 2011); 2013 — 259 секцій тепловозів і 4 секції магістрал. електровозів. Осн. замовники — «Рос. залізниці» і «Укр­­залізниця». У липні 2013 завод сертифікував нову модель тепловоза — 3-секцій. тепловоз 3ТЕ116У. Кількість працівників 2013 — понад 7 тис., 2016 — 2800 осіб. З поч. бо­йових дій на Сх. України влітку 2014 Л. т. з. пере­йшов під контроль бо­йовиків т. зв. Луган. нар. респ. Підпр-во роз­грабовано, половину вироб. потужностей (вер­стати та їх корпуси, кисневі балони тощо) вивезено до РФ. 4 серпня 2014 після артилер. об­стрілів завод зупинив виробництво (зруйновано 4 цехи, під­станцію), 1 жовтня цього ж року роботу від­новлено (для «Рос. залізниці» виготовив 282 секції локомотивів). У лютому 2015 через про­блеми з по­ставками двигунів і комплектуючих (з Німеч­чини і США) змушений припинити роботу осн. цехів і скоротити кількість працівників, а в жовтні цього ж року роз­почато другу хвилю скороче­н­ня (тоді упродовж місяця скорочено третину робітників заводу). 2016 під­приємство пере­реєстровано у м. Сіверськодонецьк Луган. обл. (вироб. потужності залишилися у Луганську). Цього ж року рос. власники згорнули виробництво локомотивів, завод пере­профільовано на випуск комплектуючих і ремонт залізнич. транс­порту, у звʼязку з від­сутністю замовлень проведено масові скороче­н­ня штату (до 350 осіб). Нині функціонують лише окремі цехи, які за­ймаються ремонтом і від­новле­н­ням бронетехніки для бо­йовиків.

Літ.: Жданов Г. В., Компаниец З. Л. В ком­муне остановка. Исторический очерк о Луганском локомотивостроительном заводе. Д., 1967; Цыганков-Серебряков Ю. В. Паровозный завод на Лугани. 1896–1956. Лг., 2013.

А. В. Бадер, О. А. Забудкова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю