КОРНФЕ́ЛЬД Марк Йосипович (12. 06. 1908, Житомир — 26. 05. 1993, Санкт-Пе­тербург) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1940), професор (1940). Премія Ради Міністрів СРСР (1947), Сталінcька премія (1954). Державні нагороди СРСР. На­вчався у Ленін­градському університеті (нині Санкт-Пе­тербург, 1930–32). Мешкав 1920–24 у Польщі та Палестині. 1925–29 працював на київських під­приємствах. Від­тоді очолював дослідну лабораторію на заводі «Пів­денкабель» (Ленін­град); водночас 1932–36 — завідувач лабораторії Уральського фізико-технічного ін­ституту (до пере­веде­н­ня у м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ, роз­ташовувався на території Ленін­градського фізико-технічного ін­ституту); 1936–43 та 1972–82 — у Ленін­градському фізико-технічному ін­ституті, де тривалий час керував лабораторією, 1976–82 був професором-консультантом. На початку 1943 І. Курчатов залучив К. до досліджень про­блем урану (начальник сектору Лабораторії № 2, начальник сектору Лабораторії № 3, науковий керівник спецобʼєкта АН СРСР у Москві); 1944–45 — керівник робіт зі створе­н­ня устаткува­н­ня для отрима­н­ня важкої во­­ди. 1953–55 — завідувач кафедри екс­периментальної фізики Молотовського університету (нині м. Перм, РФ); 1955–72 — завідувач лабораторії реальних кри­сталів Ін­ституту напів­провід­ників АН СРСР (Ленін­град). Від 1961 — за­ступник головного редактора журналу «Физика твердого тела». Роз­­­робляв технології отрима­н­ня про­­водів з алюмінію, досліджував механічні властивості твердих тіл, каучуків і полімерів, властивості твердих і рідких тіл при надшвидких деформаціях.