КО́РОБОВІ ХУТОРИ́ — один із найдавніших курортів Харківщини. Знаходиться на пра­­вому березі р. Сіверський Донець, побл. с. Коропове (раніше мало назву Коробові Хутори) Зміїв. р-ну, за 50 км від Харкова та за 15 км від м. Зміїв. Вище за течією — с. Гайдари, нижче — с. Суха Гомільша, на протилеж. березі — великий масив садових ділянок. Русло Сівер. Дінця тут сильно звивисте, утворює ба­­гато лиманів і заболочених озер. Живописні береги вкриті багатою рослин­ністю, навколо — хвойні та листяні ліси. У Коробовому лісництві ростуть дуби віком бл. 140 р. На кілометр. від­­­даль уздовж Сівер. Дінця про­стягається Козача гора. Уже понад столі­т­тя науковцям ві­домий археол. комплекс К. Х. Виявлено залишки поселень ка­­мʼя­­ного віку та бронз. епохи, городища та могильники скіф., алан., кельт. і словʼян. культур. Ці археол. обʼєкти ви­вчають археологи Харків. університету та ін­ститутів НАНУ. У Короповому, Гайдарах, Сухій Гомільші та їхніх околицях проводять також дослідж. харків. біо­логи та геологи. На­прикінці 1930-х рр. геологи Харків. університету у від­слоне­н­нях пісків еоцен. віку зна­йшли повний скелет кита, що загинув тут на мілковод­ді 30 млн р. тому. Від 2004 місцевість К. Х. є частиною нац. природ. парку Гомільшанські ліси. Уперше опис цього куточка Змі­­ївщини, який у народі називають Харків. Швейцарією, зроб­­лено 1913. Село К. Х. (Коропове) засн. 1680. Його жит. за­знавали частих нападів татар. Де­­що раніше, 1639 козац. військо К. Сулими у цих місцях роз­громило військо хана Аксака. 1668 сюди, на Козачу гору, зі Змієва пере­несено Микол. козачий мо­­настир (збереглися руїни), який 1788 зруйновано за наказом Катерини ІІ. Як і Самар. пустинь, він був тісно повʼязаний із Запороз. Січчю. Після її роз­грому 1775 козаки в монастирі зберігали свої скарби. Під час воєн. дій 1918–20 влада у К. Х. не­одноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 24 березня 1942 за сприя­н­ня партизанам гітлерівці стратили у Змієві 9 осіб — жит. К. Х. і Гайдарів. Нині Коропове під­порядк. Задонец. сільс. раді. За пере­писом 2001, насел. складало 159 осіб. Від поч. 20 ст. К. Х. — улюблене місце від­починку та творчості харків. інтелігенції. Тут працювали та від­почивали пись­­мен­ник М. Хвильовий, художни­­ки С. Васильківський, П. Лев­­ченко, біо­логи І. Буланкін, О. На­­горний, Т. Страхов, фізики А. Валь­­тер, К. Синельников, В. Хоткевич, Л. Шубников, астроном М. Барабашов. У 1990-х рр. у Короповому облаштовано елітну зо­­ну від­починку з роз­кіш. особняками, бунгало, стилізов. ресторанами (збудовані як на берегах, так і без­посередньо на водній гладін­ні).