Коробові хутори

КО́РОБОВІ ХУТОРИ́ – один із найдавніших курортів Харківщини. Знаходиться на правому березі р. Сіверський Донець, побл. с. Коропове (раніше мало назву Коробові Хутори) Зміїв. р-ну, за 50 км від Харкова та за 15 км від м. Зміїв. Вище за течією — с. Гайдари, нижче — с. Суха Гомільша, на протилеж. березі — великий масив садових ділянок. Русло Сівер. Дінця тут сильно звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер. Живописні береги вкриті багатою рослинністю, навколо — хвойні та листяні ліси. У Коробовому лісництві ростуть дуби віком бл. 140 р. На кілометр. віддаль уздовж Сівер. Дінця простягається Козача гора. Уже понад століття науковцям відомий археол. комплекс К. Х. Виявлено залишки поселень кам’яного віку та бронз. епохи, городища та могильники скіф., алан., кельт. і слов’ян. культур. Ці археол. об’єкти вивчають археологи Харків. університету та інститутів НАНУ. У Короповому, Гайдарах, Сухій Гомільші та їхніх околицях проводять також дослідж. харків. біологи та геологи. Наприкінці 1930-х рр. геологи Харків. університету у відслоненнях пісків еоцен. віку знайшли повний скелет кита, що загинув тут на мілководді 30 млн р. тому. Від 2004 місцевість К. Х. є частиною нац. природ. парку Гомільшанські ліси. Уперше опис цього куточка Зміївщини, який у народі називають Харків. Швейцарією, зроблено 1913. Село К. Х. (Коропове) засн. 1680. Його жит. зазнавали частих нападів татар. Дещо раніше, 1639 козац. військо К. Сулими у цих місцях розгромило військо хана Аксака. 1668 сюди, на Козачу гору, зі Змієва перенесено Микол. козачий монастир (збереглися руїни), який 1788 зруйновано за наказом Катерини ІІ. Як і Самар. пустинь, він був тісно пов’язаний із Запороз. Січчю. Після її розгрому 1775 козаки в монастирі зберігали свої скарби. Під час воєн. дій 1918–20 влада у К. Х. неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 24 березня 1942 за сприяння партизанам гітлерівці стратили у Змієві 9 осіб — жит. К. Х. і Гайдарів. Нині Коропове підпорядк. Задонец. сільс. раді. За переписом 2001, насел. складало 159 осіб. Від поч. 20 ст. К. Х. — улюблене місце відпочинку та творчості харків. інтелігенції. Тут працювали та відпочивали письменник М. Хвильовий, художники С. Васильківський, П. Левченко, біологи І. Буланкін, О. Нагорний, Т. Страхов, фізики А. Вальтер, К. Синельников, В. Хоткевич, Л. Шубников, астроном М. Барабашов. У 1990-х рр. у Короповому облаштовано елітну зону відпочинку з розкіш. особняками, бунгало, стилізов. ресторанами (збудовані як на берегах, так і безпосередньо на водній гладінні).