Лужницький Леонід
ЛУЖНИ́ЦЬКИЙ Леонід (25. 04. 1869, с. Сороцьке, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. — 16. 10. 1951, поселення Гекстернюхт, Німеччина) — церковний діяч УГКЦ. Батько Г. Лужницького. Закін. гімназію в Тернополі (1887), вивчав теологію у Львів. і Віден. університетах. 1893 рукопоклад. на священика. Був катехитом нар. школи в Тернополі; від 1904 викладав у Львів. академ. гімназії; від 1921 — у Львів. духов. семінарії; від 1929 — у Львів. богослов. академії. Засн. і голова істор.-правн. секції (від 1930) Богослов. наук. товариства. 1944 емігрував до Австрії, згодом — до Німеччини. Автор кн. «Нарис історії церкви в оповіданнях» (1898), «Малий катехизм на основі церковного року» (1921), «Догматика Католицької Церкви» (1924), «Християнсько-католицька етика» (1927; 1948) та ін., багатьох пулікацій у часописах «Нива», «Мета», «Богословіє». Підготував до друку «Історію Католицької Церкви».
Рекомендована література
- Ленцик В. Священницька традиція роду Лужницьких // Зб. пр. і мат. на пошану Г. Лужницького (1903–1990). Л.; Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1996.
Завантажити статтю
Людина 
