Лужність

ЛУ́ЖНІСТЬ — здатність деяких компонентів природних або очищених вод звʼязувати еквівалентну кількість сильних кислот. Цей параметр також часто називають буферною ємністю води, маючи на увазі її здатність нейтралізовувати корозійну дію кислот. Л. об­умовлю­ють усі катіони, які у воді врівноважені гідроксильними іонами або аніонами слабких кислот (на­приклад, карбонати, гідрокарбонати). Л. ви­значається кількістю сильної кислоти, необхідної для заміще­н­ня цих аніонів. Витрата кислоти еквівалентна їхньому загального вмісту у воді і виявляє загальну Л. води. Л. більшості природних вод ви­значають тільки гідрокарбонатами кальцію і магнію, рН цих вод не пере­вищує 8,3. Наявність роз­чин­них карбонатів і гідроксидів під­вищує значе­н­ня pH (понад 8,3). Ту час­тину загальної Л., яка від­повід­ає кількості кислоти, необхідної для зниже­н­ня pH до 8,3, називають вільною Л. Карбонатна Л. залежить від наявності у воді лише аніонів вугільної кислоти, тобто карбонатних та гідрокарбонатних іонів, і ви­значається кількістю кислоти, викори­станої для титрува­н­ня води до еквівалентної точки pH ~ 4. Загальна Л. об­умовлена присутністю у воді аніонів слабких кислот органічного і неорганічного походже­н­ня, а також гідроксильних іонів. У неза­бруднених прісних водах карбонатна Л. за­звичай пере­вищує Л., створену іншими аніонами, на­стільки, що її можна вважати загальною. Л. є важливою характеристикою поверх­невих вод для найважливіших гідро- та гео­хімічних процесів (формува­н­ня хімічного складу вод, ерозія земної поверх­ні, утворе­н­ня осадових порід, зокрема карбонатних). Величину Л. разом зі значе­н­ням pH води використовують для роз­рахунків компонентів карбонатної рівноваги для ви­значе­н­ня балансу вугільної кислоти, що є необхідним під час дослідже­н­ня карбонатної системи водо­йми. У техніці величина Л. дуже істотна, оскільки від неї залежать корозія будівельних матеріалів (бетону) та утворе­н­ня карбонатного накипу в котлах, що живлять різні паросилові установки.