Луки-Райковеької культура
ЛУКИ́-РАЙКОВЕ́ЦЬКОЇ КУЛЬТУ́РА — археологічна культура. Датована 8–10 ст. Поширена на тер. від Серед. Дніпра до Закарпаття. Пн. межа — Прип’ят. Полісся; Пд. — верхів’я Пруту, Серету, Дністра, Горині; Сх. — пониззя Десни та Сули. Назву отримала від поселення Лука-Райковецька. В Україні відомо понад 200 пам’яток Л.-Р. к., найдослідженіші — у Серед. Придніпров’ї, на Житомирщині, Пд. Бузі, у Прикарпатті й Пн. Буковині. Близькі до Л.-Р. к. пам’ятки відомі також у Молдові та Болгарії. Городища, неукріплені поселення та могильники розташовувалися на берегах річок, терасах корін. берега, схилах і заплав. підвищеннях. Городища були 3-х типів: сховища без житл. забудови; культові центри; общинні та племінні адм. центри з щільною забудовою. Спостерігається концентрація поселень побл. городищ. Пл. поселень — від 1–3 до 20–80 га. Напівземлянк. житла заглиблені у ґрунт від 0,3 до 1,5 м, форма прямокутна. Відомі також наземні будівлі (іноді — двокамерні). Печі споруджені з каміння, глини або вирізані у глиняному материку (розташ. в одному з кутів житла). Могильники розміщені безпосередньо на поселеннях чи поруч, з похованням за обрядом кремації на стороні з подальшим захороненням у підкурган. ямах в урнах. Серед речового матеріалу Л.-Р. к. переважає кераміка: на ранньому етапі — ліпна, на пізньому поруч із нею — гончарна. Знаряддя праці пов’язані з с. госп-вом і ремеслами (наральники, серпи, коси, мотики, тесла тощо). Також знайдено зброю та прикраси: скроневі кільця, фібули, сережки, браслети з кольорових металів, скляні намиста. Л.-Р. к. мала генетич. зв’язок з празькою культурою, однак її особливості у лісостеп. смузі (попередник — пеньківська культура) потребують подальших досліджень.
Рекомендована література
- Этнокультурная карта территории Украинской ССР в 1 тис. н. э. 1985;
- Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. 1990 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
