Лукіянович Михайло Якович

ЛУКІЯНО́ВИЧ Михайло Якович (бл. 1870, с. Городниця, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. — 05. 02. 1942, Львів) — художник декоративної кераміки. Брат Д. Лукіяновича. Навч. у Керам. школі в м-ку Товсте (нині смт Заліщиц. р-ну Терноп. обл.), вивчав гончарство у м. Зноймо (Чехія, 1888–92), на Закарпатті. Працював 1892–93 модельєром і художником ф-ки Б. Бермана; 1897–1902 — викладач Керам. школи у Товстому; 1904–33 — на львів. ф-ці І. Левинського: модельєр, кер. відділу майоліки (до 1919) та керам. відділу. За проектами І. Левинського, О. Лушпинського та власними виконував художню майоліку, архіт. облицювал. плитки, кахлі. Активно розвивав властиві майоліці І. Левинського і характерні для нар.-романт. варіанту сецесії прийоми стилізації нар. укр. мистецтва, особливо гуцул. виробів із кераміки, дерева, тканин; трансформов. нар. мотиви сполучав із властивими для сецесії візерунками (зокрема тарілки, флакони, декор. ліхтарі та свічники; 1908–09). У композиції ваз часто використовував широкий живопис. пояс із ритмізов. силует. постатями («Танок», бл. 1907). Найвідоміша ваза — «Похід гуцулів (Повернення гуцулів із похорону)» (1908), експонована на виставці 1912 у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.). Нагородж. медалями за участь у пром.-аграр. виставках у містах Стрий (1909) та Жовква (1910; обидва — нині Львів. обл.). 1933–37 — керівник вироб. процесу коопе­ративу «Око». Виконав значну кількість виробів за понад 100 зразками — декор. флакони, чарки, тарілки, кахел. печі та керам. скульптуру за проектами С. Литвиненка й влас. ескізами. 1937–39 у майстерні І. Кицюка створював дзбанки, флакони, глечики, макітри, вазони, плакети, кахлі. Деякі вироби зберігаються у МЕХП та Нац. музеї у Львові; біогр. дані про Л. — у Терноп. краєзн. музеї.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю