Луман Ніклас

ЛУ́МАН Ніклас (Luhmann Niklas; 08. 12. 1927, м. Люнебурґ, Німеччина — 06. 11. 1998, м. Ерлінгаузен, Німеччина) — німецький філософ, соціолог. Вивчав право у Фрайбур. університеті (1946–49), стажувався у Гарвард. університеті у Т. Парсонса (1960–61). Габілітов. 1966. Від 1966 — викладач Мюнстер. університету; 1968–93 — проф. Білефельд. університету. Представник функц.-систем. тео­рії суспільства. На основі теорії еволюції розглянув соц. явища через призму посилення систем. комплексності суспільства, обумовленого диференціацією таких систем, як політика, економіка, Церква, наука, мораль. Дистанціюючись від традиц. розгляду системи в термінах частини й цілого, Л. застосовував поняття «система», «довкілля», «редукція комплексності». Посилення комплексності довкілля обумовлює також посилення складності системи. Така кореляція, за Л., не онтологічна, а функціо­нально-семантична: кожна система утворює власне довкілля, здійснюючи редукцію комплекс­ності на основі смислу (коду). Скажімо, наука конституюється кодами істина/хиба, політика — влада/відсутність влади, госп-во — прибутки/збитки, мораль — добро/зло. Спростовуючи концепт єдності розуму класич. раціоналізму, Л. вважав соц. системи самореферентними, кожна з яких утворює незалежну від суспільства в цілому раціональність. На цій основі, полемізуючи з Ю. Габермасом, заперечував морал.-етичну легітимацію політ. системи, господарства, науки та ін. і вважав, що суспільство конституюється насамперед функціонально. Піддавав критиці й такі класичні поняття, як «автономія», «суб’єкт», «розум», «рефлексія», стверджуючи, що людина як окрема система отримує смисли своєї діяльності від соц. систем, не рефлексуючи щодо їхньої істинності. Системна теорія Л. дотична до пост­модернізму, англо-амер. комунітаризму, неоконсерватизму та ін., постаючи також опонентом комунікатив. теорії. В укр. перекладі видано його кн. «Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах» (К., 2011).

Пр.: Soziologische Aufklärung. Bd. 1–6. Opladen, 1970–95; Rechtssystem und Rechtsdogmatik. Stuttgart, 1974; Die Funk­tion der Religion. Frankfurt am Main, 1977; Gesellschafts-struktur und Semantik. Frank­furt am Main, 1980–95; Liebe als Pas­sion. Frankfurt am Main, 1982; Soziale Systeme. Grundriss einer allgemeinen Theorie. Frank­furt am Main, 1984; Die Gesellschaft der Gesellschaft. Frankfurt am Main, 1997; Vertrauen. Ein Mechanismus der Reduk­tion sozialer Komplexität. Stuttgart, 2000; Die Moral der Gesellschaft. Frankfurt am Main, 2008.

Літ.: Ермоленко А. Н. Этика ответственности и социальное бытие человека. Современная немецкая практическая философия. К., 1994; M. Berg­haus. Luhmann leicht gemacht. Köln, 2011; Назарчук А. В. Учение Никласа Лума­на о коммуникации. Москва, 2012.

А. М. Єрмоленко

Основні праці

Soziologische Aufklärung. Bd. 1–6. Opladen, 1970–95; Rechtssystem und Rechtsdogmatik. Stuttgart, 1974; Die Funk­tion der Religion. Frankfurt am Main, 1977; Gesellschafts-struktur und Semantik. Frank­furt am Main, 1980–95; Liebe als Pas­sion. Frankfurt am Main, 1982; Soziale Systeme. Grundriss einer allgemeinen Theorie. Frank­furt am Main, 1984; Die Gesellschaft der Gesellschaft. Frankfurt am Main, 1997; Vertrauen. Ein Mechanismus der Reduk­tion sozialer Komplexität. Stuttgart, 2000; Die Moral der Gesellschaft. Frankfurt am Main, 2008.

Рекомендована література

1. Ермоленко А. Н. Этика ответственности и социальное бытие человека. Современная немецкая практическая философия. К., 1994;
   Google ScholarInternet
2. M. Berg­haus. Luhmann leicht gemacht. Köln, 2011;
   Google ScholarInternet
3. Назарчук А. В. Учение Никласа Лума­на о коммуникации. Москва, 2012.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю