Луман Ніклас

ЛУ́МАН Ніклас (Luhmann Niklas; 08. 12. 1927, м. Люнебурґ, Німеч­чина — 06. 11. 1998, м. Ерлінгаузен, Німеч­чина) — німецький філософ, соціолог. Ви­вчав право у Фрайбур. університеті (1946–49), стажувався у Гарвард. університеті у Т. Парсонса (1960–61). Габілітов. 1966. Від 1966 — викладач Мюнстер. університету; 1968–93 — проф. Білефельд. університету. Пред­ставник функц.-систем. тео­рії су­спільства. На основі теорії еволюції роз­глянув соц. явища через призму посиле­н­ня систем. комплексності су­спільства, об­умовленого диференціацією таких систем, як політика, економіка, Церква, наука, мораль. Ди­станціюючись від традиц. роз­гляду системи в термінах частини й цілого, Л. за­стосовував поня­т­тя «система», «довкі­л­ля», «редукція комплексності». Посиле­н­ня комплексності довкі­л­ля об­умовлює також посиле­н­ня складності системи. Така кореляція, за Л., не онтологічна, а функціо­нально-семантична: кожна система утворює власне довкі­л­ля, здійснюючи редукцію комплекс­ності на основі смислу (коду). Скажімо, наука кон­ституюється кодами істина/хиба, політика — влада/від­сутність влади, госп-во — прибутки/збитки, мораль — добро/зло. Спростовуючи концепт єд­ності ро­зуму класич. раціоналізму, Л. вважав соц. системи самореферентними, кожна з яких утворює незалежну від су­спільства в цілому раціональність. На цій основі, полемізуючи з Ю. Габермасом, заперечував морал.-етичну легітимацію політ. системи, господарства, науки та ін. і вважав, що су­спільство кон­ституюється насамперед функціонально. Під­давав критиці й такі класичні поня­т­тя, як «автономія», «субʼєкт», «розум», «рефлексія», стверджуючи, що людина як окрема система отримує смисли своєї діяльності від соц. систем, не рефлексуючи щодо їхньої істин­ності. Системна теорія Л. дотична до пост­модернізму, англо-амер. комунітаризму, неоконсе­рватизму та ін., постаючи також опонентом комунікатив. теорії. В укр. пере­кладі ви­дано його кн. «Поня­т­тя цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах» (К., 2011).

Завантажити статтю