Луначарський Михайло Васильович
ЛУНАЧА́РСЬКИЙ Михайло Васильович (15(27). 07. 1862, Чернігів – 15. 03. 1929, Москва) – співак (бас-баритон). Брат Анатолія та Платона Луначарських. Від 1891 навч. у С.-Петербур. консерваторії (кл. С. Габеля, К. Еверарді). Закін. юрид. факультет Моск. університету (1894). Працював на різних служб. посадах у мін-вах, водночас – організатор, кер. і учасник С.-Петербур. товариства муз. зібрань. Виступав на сцені до 1914. У репертуарі – сольні партії, зокрема романси рос. та зарубіж. композиторів. Серед партнерів – Г. Морський, Ф. Стравинський, Ф. Шаляпін. Талант Л. високо цінували О. Глазунов та М. Римський-Корсаков.
Партії: Борис, Шакловитий («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта).
Літ.: Пружанский А. Отечественные певцы 1750–1917. Москва, 1991.
Т. М. Лебединська
Основні партії
Борис, Шакловитий («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта).
Рекомендована література
- Пружанский А. Отечественные певцы 1750–1917. Москва, 1991.