Луноход

Визначення і загальна характеристика

«ЛУНОХО́Д» — перші автоматичні пере­сувні наукові лабораторії на Місяці. «Л.» складався з герметич. при­ладового контейнера та самохід. шасі. У приладовому контейнері роз­міщувалася уся служб. апаратура, він був виконаний у ви­гляді горизонтально роз­ташованого конуса діаметром 1 м з двома сферич. днищами. Верх­ня основа конуса, що виконувала функції радіатора для ски­да­н­ня тепла, мала більший діаметр, ніж нижня. Під час місяч. ночі радіатор закривався кришкою, внутр. поверх­ню якої вкри­вали фото­елементи соняч. батареї (пл. 3,5 м², потуж. 180 Вт), що заряджалася впродовж дня. У робочому положен­ні панель соняч. батареї могла роз­ташовуватися під різними кутами, щоб оптимально викори­стати енергію Сонця при його різній висоті над місяч. горизонтом. Наведе­н­ня соняч. батареї по азимуту здійснювалося поворотом усього місяцехода. У перед. частині «Л.» встановлено 2, у задній — 1 телекамеру. На верх. частині гермоконтейнера закріплювався купол для кругового огляду за допомогою телефотометра і гостронаправлена антена. Роботою та рухом цих апаратів управляв із Землі екіпаж з 5-ти осіб. 19 лютого 1969 був запущений косміч. апарат «Луна 1969А» мо­делі «Е-8» (див. «Луна»), який мав посадити перший «Л.», однак через помилку операторів спроба виявилася не­вдалою. 10 листопада 1970 косміч. апарат «Луна-17» доправив у Море Дощів, на Пд. від мису Гераклід апарат «Л.-1», 8 січня 1973 «Луна-21» — в кратер Лемоньє «Л.-2». Сумарна тривалість актив. функ­ціонува­н­ня «Л.-1» становила 301 добу 6 годин 37 хв. За цей час була обстежена пл. 80 000 м², за допомогою його телесистем отримані понад 20 000 знімків поверх­ні та понад 200 панорам, у 537-ми місцях ви­значено фіз.-мех. властивості поверх­невого шару місяч. ґрунту, а у 25-ти місцях проведено його хім. аналіз. Заг. пройдена від­стань склала 10 км 540 м, при цьому макс. швидк. руху була 2 км/год. Лазерна локація із Зем­лі встановленого на місяцеході франц. від­бивача до­зволила ви­міряти від­стань від Землі до Місяця з точністю до 3 м. «Л.-2» працював бл. 4 місяців, при черговій спробі після нічного режиму станцію не вдалося запустити. За цей період апарат про­їхав Місяцем 36 км 200 м, проводячи дослідж. фіз.-хім. і магніт. властивостей місяч. ґрун­ту. Ним отримано 93 панорами, з них 18 стереопанорам при пере­міщен­ні місяцеходу на 30–100 см, а також понад 80 000 теле­знімків, що пере­давалися кожних 3 сек., із зображе­н­ням невеликих ділянок уздовж траси. Лазерна локація із Землі встановленого на місяцеході від­бивача дала високоточні ви­значе­н­ня параметрів орбіти Місяця. Запуск апарата «Л.-3» пла­нувався на 1977 під на­звою «Лу­на-25», проте не від­бувся з організац. причин. В Україні з рад. часів донині у ви­вчен­ні Місяця беруть участь фахівці НДІ астрономії Харків. університету.

В. Г. Кайдаш, Ю. Г. Шкуратов

Завантажити статтю