Луноход

«ЛУНОХО́Д»  — перші автоматичні пересувні наукові лабораторії на Місяці. «Л.» складався з герметич. при­ладового контейнера та самохід. шасі. У приладовому контейнері розміщувалася уся служб. апаратура, він був виконаний у вигляді горизонтально розташованого конуса діаметром 1 м з двома сферич. днищами. Верхня основа конуса, що виконувала функції радіатора для скидання тепла, мала більший діаметр, ніж нижня. Під час місяч. ночі радіатор закривався кришкою, внутр. поверхню якої вкри­вали фотоелементи соняч. батареї (пл. 3,5 м², потуж. 180 Вт), що заряджалася впродовж дня. У робочому положенні панель соняч. батареї могла розташовуватися під різними кутами, щоб оптимально використати енергію Сонця при його різній висоті над місяч. горизонтом. Наведення соняч. батареї по азимуту здійснювалося поворотом усього місяцехода. У перед. частині «Л.» встановлено 2, у задній — 1 телекамеру. На верх. частині гермоконтейнера закріплювався купол для кругового огляду за допомогою телефотометра і гостронаправлена антена. Роботою та рухом цих апаратів управляв із Землі екіпаж з 5-ти осіб. 19 лютого 1969 був запущений косміч. апарат «Луна 1969А» мо­делі «Е-8» (див. «Луна»), який мав посадити перший «Л.», однак через помилку операторів спроба виявилася невдалою. 10 листопада 1970 косміч. апарат «Луна-17» доправив у Море Дощів, на Пд. від мису Гераклід апарат «Л.-1», 8 січня 1973 «Луна-21» — в кратер Лемоньє «Л.-2». Сумарна тривалість актив. функ­ціонування «Л.-1» становила 301 добу 6 годин 37 хв. За цей час була обстежена пл. 80 000 м², за допомогою його телесистем отримані понад 20 000 знімків поверхні та понад 200 панорам, у 537-ми місцях визначено фіз.-мех. властивості поверхневого шару місяч. ґрунту, а у 25-ти місцях проведено його хім. аналіз. Заг. пройдена відстань склала 10 км 540 м, при цьому макс. швидк. руху була 2 км/год. Лазерна локація із Зем­лі встановленого на місяцеході франц. відбивача дозволила ви­міряти відстань від Землі до Місяця з точністю до 3 м. «Л.-2» працював бл. 4 місяців, при черговій спробі після нічного режиму станцію не вдалося запустити. За цей період апарат проїхав Місяцем 36 км 200 м, проводячи дослідж. фіз.-хім. і магніт. властивостей місяч. ґрун­ту. Ним отримано 93 панорами, з них 18 стереопанорам при переміщенні місяцеходу на 30–100 см, а також понад 80 000 телезнімків, що передавалися кожних 3 сек., із зображенням невеликих ділянок уздовж траси. Лазерна локація із Землі встановленого на місяцеході відбивача дала високоточні визначення параметрів орбіти Місяця. Запуск апарата «Л.-3» пла­нувався на 1977 під назвою «Лу­на-25», проте не відбувся з організац. причин. В Україні з рад. часів донині у вивченні Місяця беруть участь фахівці НДІ астрономії Харків. університету.

Завантажити статтю