Луна

Визначення і загальна характеристика

«ЛУНА́» — назва радянської про­грами дослідже­н­ня Місяця, а також серії автоматичних між­планетних станцій, які запускали на цей природний супутник Землі. Роз­різняють 3 поколі­н­ня косміч. апаратів (КА) серії «Л.». Перше поколі­н­ня (модель «Е-3») створювали для виріше­н­ня зав­да­н­ня з досягне­н­ня Місяця, зокрема при­значе­н­ням КА «Л.-2» було без­посереднє потрапля­н­ня на Місяць, КА «Л.-3» — фото­графува­н­ня його зворот. боку. Починаючи з КА «Л.-4» і до КА «Л.-14», для польотів використовували модель 2-го поколі­н­ня «Е-6» у 2-х модифікаціях: апарат мʼякої посадки та місяч. супутник. Історія апаратів 3-го по­колі­н­ня (модель «Е-8») роз­починається із запуску КА «Л.-15». Кон­структори створили 3 модифікації: місяцехід, апарат з обладна­н­ням для взя­т­тя місяч. ґрунту та подальшої до­ставки на Землю, місяч. супутник. Дослідж. за допомогою КА серії «Л.» моделей «Е-6» і «Е-8» були допоміж. частиною про­грами пі­лотов. польотів до Місяця. У рад. косміч. дослідж. Місяця використовували КА й ін. серій, зокрема «Спутник», «Зонд» і «Кос­мос». 2 січня 1959 здійснено перший вдалий запуск КА «Л.-1». Він пролетів побл. Місяця на від­стані бл. 6000 км, а потім ви­йшов на геліоцентр. орбіту. З його допомогою вчені ви­вчали магнітне поле Місяця, виконали екс­пери­мент «штучна комета». 12 верес­ня 1959 «Л.-2» вперше досягнув місяч. поверх­ні, однак роз­бився об неї. 4 жовтня 1959 апа­рат «Л.-3» зробив перші фотогра­фії зворот. боку місяч. поверх­ні з від­стані 65 200–68 400 км. 31 січня 1966 «Л.-9» вдалося мʼяко посадити на Місяць між кратерами Ґалілей і Кавальєрі. 3 лютого 1966 на Землю були пере­дані перші панорами місяч. поверх­ні з роз­діле­н­ням до 1 мм. Водночас апарат «Зонд-3», запущений 18 липня 1965, також сфо­то­графував зворот. бік, включаючи й не зняті раніше р-ни автоматич. між­планет. ст. «Л.-3». 31 березня 1966 роз­почато дослідж. гравітац. поля та складу місяч. порід за вимірами гамма-спектрометра першим штуч. су­путником Місяця «Л.-10» (маса без рухової установки 240 кг), 24 серпня 1966 — радіоастроном. вимірюва­н­ня Місяця та Сон­ця, дослідж. рентґенів. і гамма-ви­промінюва­н­ня Місяця та аномалій його гравітац. поля супутником «Л.-11», 22 жовтня 1966 — фо­то­графува­н­ня поверх­ні Місяця з вис. 340–100 км су­путником «Л.-12». 21 грудня 1966 успішно посаджено «Л.-13» у найбільшому місяч. м. Океан Бур, на Пд. Сх. від кратера Селевк. Згодом були отримані пано­рами поверх­ні, виміряні деякі мех. властивості ґрунту й аль­бедо місяч. поверх­ні для косміч. променів. 10 березня 1967 ракетою «Протон» виконано пер­ший вдалий запуск місяч. варіанта косміч. корабля «Союз» — «Космос-146». Супутник «Л.-14» був подібний до першого місяч. супутника «Л.-10», його виведе­н­ня на орбіту від­булося 7 квіт­ня 1968. Він сприяв ви­вчен­ню гравітац. поля Місяця та навколомісяч. простору, ви­пробуван­ню систем звʼязку для майбут. пілотов. польотів. 7 серпня 1969 під час поверне­н­ня на Землю побл. Місяця пролітав «Зонд-7» (єдиний повністю успішний запуск корабля «Союз 7К-Л1»). З його допомогою зроблено кольор. фото­графії Землі та Місяця. Апаратом «Л.-16», запущеним 12 вересня 1970, вперше автоматично до­ставлено на Зем­лю бл. 100 г місяч. ґрунту з Моря До­статку. Керува­н­ня бурі­н­ням місяч. поверх­ні на глиб. 35 см виконувалося з команд. пункту на Землі. 20 жовтня 1970 навколо Місяця облетів «Зонд-8» (корабель «Союз 7К-Л1»). Він зробив знімки Місяця та Землі від­мін. якості. 10 листопада 1970 КА «Л.-17» доправив у Море Дощів, на Пд. від мису Гераклід апарат «Луноход-1», 8 січня 1973 «Л.-21» — в кратер Лемоньє «Лу­ноход-2» (див. «Луноход»). 28 ве­ресня 1971 важким супутником Місяця «Л.-19» роз­почато ви­вче­н­ня гравітац. поля Місяця (маскони) та навколомісяч. про­стору. «Л.-20», запущений 14 лю­того 1972, до­ставив на Землю бл. 50 г місяч. ґрунту з материк. частини Місяця (між Морем До­статку і Морем Криз), «Л.-24», запущений 9 серпня 1976, — 170 г ґрунту з пд.-сх. р-ну Моря Криз. Під час реалізації рад. про­грами дослідж. Місяця запускали й ін. автомат. між­планетні станції, які були не досить вдалими та важливими. Сучасні уявле­н­ня про Місяць неможливі без раніше здобутих результатів. В Україні з рад. часів донині у ви­вчен­ні Місяця беруть участь фахівці НДІ астрономії Харків. університету.

В. Г. Кайдаш, Ю. Г. Шкуратов

Завантажити статтю