Луньяк Іван Іванович

ЛУНЬЯ́К Іван Іванович (30. 11. 1847, с. До­лянка, нині Чехія — 1935, Прага) — фахівець у галузі класичної філології. Батько А. Луньяка. Професор (1890). Слухав лекції на філос. факультеті Карлового університету у Празі (1869–72), навч. у Рос. філол. семінарії при Ляйпциз. університеті (1874–76). У 1877–82 — викладач стародав. мов 5-ї С.-Пе­тербур. гімназії; 1878 захистив дис. на ступ. магістра класич. словеснос­ті; 1882–85 — приват-доцент грец. філології С.-Пе­тербур. університету; 1885–90 — приват-доцент класич. філології Казан. університету (Росія), де 1889 за­хистив доктор. дис. «Quaestion­es Sapphicae»; професор кафедри класич. філології Моск. університету (1890–92) та Новорос. університету в Одесі (1892–1909). У 1920–29 — проф. Люблян. університету. Потім ме­шкав у Празі. Неодноразово був у закордон. наук. відрядженнях, зокрема 1908 у Швейцарії та Австрії, де досліджував ретороман. мову, особливо цікавився заходами, що вживалися задля збереження її в умовах германізації. У м. Ґраубюнден (Швейцарія) вивчав зібрання опубл. пам’яток і читав ретороман. мовою тексти з хрестоматії під керівництвом носіїв мови, в м. Іннсбрук (Австрія) опрацьовував фонди б-к, де виявив раритетні монографії з історії і філології. Становище тут ретороман. мови Л. охарактеризував як «передсмертну агонію».

Завантажити статтю