Лупій Олесь (Олександр)
ЛУПІ́Й Олесь (Олександр) Васильович (28. 03. 1938, с. Нова Кам’янка Жовків. р-ну Львів. обл. — 14. 08. 2022, Київ) — письменник, журналіст. Брат Я. Лупія. Член НСПУ (1963). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1994). Закін. Київський університет (1961). Відтоді працював у Києві: журналіст г. «Молодь України»; 1963–72 — спецкор, відп. секр. г. «Літературна Україна»; 1984–91 — зав. ред. поезії, ред. видавництва «Радянський письменник»; від 1991 — відп. секр. Ради НСПУ (1999–2002 — 1-й заступник голови). Опрацьовував сучасні й істор. теми, обстоював самобутність укр. історії, художньо відтворював сторінки з життя зх.-укр. земель післявоєн. періоду. Автор поет. зб. «Вінки юності» (1957), «Майовість» (1964), «Перевал» (1969), «Поезії» (1972), «Невпинність» (1977), «Любов і лад» (1982), «Одна-єдина» (1984), «Довголіття бджоли» (1987), «Кольорами предків» (1991), «Зелене весілля» (1998), «Гармонія» (2003), «Батьківщина» (2006), «Поезії» (2010); романів і повістей «Милява» (1965), «Герць» (1966), «Грань» (1968), «Чистовід» (1972), «Нікому тебе не віддам» (1984), «Падіння давньої столиці» (1991), «Гетьманська булава» (1993), «Лицарі помсти» (2001), «Вибрані твори» (2008); драм. поем «Кохання київського князя» (1982), «Володар Високого Замку» (1991), «Гетьман і король» (1993); кн. спогадів «Крутими дорогами» (2014; усі — Київ). За сценаріями Л. на Одес. кіностудії знято х/ф «Багряні береги» (1979) і «Данило — князь Галицький» (1987).
Рекомендована література
- Бедзик Д. Вогненне море // ЛУ. 1965, 27 лип.;
- Малишко А. Молоде жниво // Молода гвардія. 1969, 28 верес.;
- Шабліовський Є. Джерела поезії // Веч. Київ. 1974, 29 січ.;
- Тарнашинська Л. Імпульси душі // ЛУ. 1985, 10 січ.;
- Мишанич О. Данилові стяги над Києвом // Там само. 1993, 4 лют.;
- Сливинський О. Птах небесний // УС. 2008, 19–25 берез.;
- Олесь Лупій — життя і творчість. К., 2013;
- Мушкетик Ю. Тернистими шляхами // ЛУ. 2014, 28 серп.