Лупій Олесь (Олександр)

Визначення і загальна характеристика

ЛУПІ́Й Олесь (Олександр) Васильович (28. 03. 1938, с. Нова Камʼянка Жовків. р-ну Львів. обл. — 14. 08. 2022, Київ) — пись­мен­ник, журналіст. Брат Я. Лупія. Член НСПУ (1963). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Державна премія України ім. Т. Шев­ченка (1994). Закін. Київський університет (1961). Від­тоді працював у Києві: журналіст г. «Молодь України»; 1963–72 — спецкор, відп. секр. г. «Літературна Україна»; 1984–91 — зав. ред. поезії, ред. видавництва «Радянський письмен­ник»; від 1991 — відп. секр. Ради НСПУ (1999–2002 — 1-й за­ступник голови). Опрацьовував су­часні й істор. теми, об­стоював самобутність укр. історії, художньо від­творював сто­рінки з життя зх.-укр. земель післявоєн. періоду. Автор поет. зб. «Він­ки юності» (1957), «Ма­йовість» (1964), «Пере­вал» (1969), «Пое­зії» (1972), «Невпин­ність» (1977), «Любов і лад» (1982), «Од­на-єди­на» (1984), «Довголі­т­тя бджоли» (1987), «Кольорами пред­ків» (1991), «Зелене весі­л­ля» (1998), «Гармонія» (2003), «Бать­ківщина» (2006), «Поезії» (2010); романів і повістей «Милява» (1965), «Герць» (1966), «Грань» (1968), «Чистовід» (1972), «Нікому тебе не від­дам» (1984), «Паді­н­ня давньої столиці» (1991), «Геть­манська булава» (1993), «Ли­царі помсти» (2001), «Ви­брані твори» (2008); драм. поем «Ко­ха­н­ня київського князя» (1982), «Володар Високого Зам­ку» (1991), «Геть­ман і король» (1993); кн. спогадів «Крутими дорогами» (2014; усі — Київ). За сценаріями Л. на Одес. кіностудії знято х/ф «Багряні береги» (1979) і «Данило — князь Галицький» (1987).

Літ.: Бедзик Д. Вогнен­не море // ЛУ. 1965, 27 лип.; Малишко А. Молоде жниво // Молода гвардія. 1969, 28 верес.; Шабліовський Є. Джерела поезії // Веч. Київ. 1974, 29 січ.; Тарнашинська Л. Імпульси душі // ЛУ. 1985, 10 січ.; Мишанич О. Данилові стяги над Києвом // Там само. 1993, 4 лют.; Сливинський О. Птах небесний // УС. 2008, 19–25 берез.; Олесь Лупій — життя і творчість. К., 2013; Мушкетик Ю. Тернистими шляхами // ЛУ. 2014, 28 серп.

О. М. Сливинський

Завантажити статтю