КОЛОДІЙЧУ́К Євген Сергі­йович (12. 09. 1940, с. Марія-Воля Володимир-Во­­лин. р-ну Волин. обл. — 20. 07. 2010, Київ, похов. у с. Селець Володимир-Волин. р-ну) — пись­мен­ник-гуморист, пісняр. Літ. премії ім. Остапа Вишні (2006), С. Олійника (2007). Член НСПУ (1985). Закін. Київський університет (1969). Працював у г. «Молода гвардія» (1969–72), ст. ред. ж. «Україна» (1976–86), у г. «Наш час» (1992–96), «Урядовий курʼєр» (1995–2007). Автор зб. «Рентабельний злодій» (1979), «Неонові штани» (1984), «Поцілунок опівночі» (1986), «Куди зникла жінка?» (1987), «Бульдог на курорті» (2003), «Куплю президента» (2004), «Чого ірже лошатко?» (2009), «Роса на серці» (2011); публіцист. кн. «Диво зціле­н­ня» (1993), «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007), «Де і як лікують рак» (2010; усі — Київ). К. використовував різні жанр.-видові форми творів (гумореска, гумо­рист.-сатир. повість); роз­роб­ляв широке коло тем (нар. і нетрадиц. медицина, наука, козацтво, народо­знавство, фольклор); по­­рушував про­блеми сучас. села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори К. покла­­дено на музику, зокрема Л. Браж­никовою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»). У м. Воло­димир-Волинський 2012 засн. щорічний Літ.-гуморист. конкурс «Колодійчукові роси».