ЛУ́ЦІВ Василь-Орест (псевд.: Вадим Чечва, Іван Угриновський, Мсти­слав Верниволя, Мстислав Пав­ленко, Орест Зірка, Педагог, Учень історії та ін.; 28. 01. 1920, с. Нижній Струтин, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 02. 2005, м. Оквілл, провінція Онтаріо, Канада) — історик, славіст, педагог. Дійсний член НТШ і УВАН. У Львові закін. Академ. г-зію, 1938–39 навч. в Університеті, 1939–40 — у Станіслав. учител. ін­ституті (нині Івано-Франківськ). 23 жовт­ня 1940 заарешт. органами НКВС і засудж. до 8-ми р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у м. Норильськ (Краснояр. край, РФ). Після нападу Німеч­чини на СРСР 1941 звільнений як колиш. польс. громадянин унаслідок угоди уря­ду СРСР із зх. союзниками. Ви­їхав до Ірану, де 1942–46 учителював у польс. військ. школі в Тегерані, згодом служив у польс. військ. формува­н­нях в Іраку та Єгипті. Як ініціатор акції з вмурува­н­ня капсули з молитвою «Отче наш» українською мовою в храмі на Оливковій горі в Єрусалимі заарешт. у Латурні (нині Ізраїль), однак утік з увʼязне­н­ня. Деякий час пере­ховувався, працював на нафт. промислах у Хайфі. 1948 ви­їхав до Канади. 1949 здо­був ступ. магістра з укр. літ-ри у Монреал. університеті, 1954 — докторат з історії в Університеті От­тави. Викладав у Монреал. (1949–51) і Торонт. університетах; 1959–61 продовжив студії в Університеті Нью-Гейвен (шт. Кон­нектикут, США); 1961–65 — проф. Колегії св. Василія у Стемфорді; від 1966 — зав. славіст. від­ділу б-ки та викл. Пенсильван. університету; також читав лек­ції як проф.-гість в УВУ (Мюнхен). У влас. видавництві від 1955 бл. 40 р. друкував пед. ж. «Життя і школа», пере­видав майже 50 творів ре­прес. і замовчуваних авторів. Дійс. чл., президент (1955–56) Обʼ­єдн. укр. педагогів Канади, чл. управи Літ.-мист. клубу в Торонто, Товариства укр. катол. бібліотекарів у США, Польс. ін­ституту в Нью-Йорку. Гол. ред. антології «Літературна Бойківщина» (Філадельфія, 1969). Не опубл. залишився «Словник псевдонімів українських діячів культури».