Луцкевич Марко Денисович

ЛУЦКЕ́ВИЧ Марко Денисович (26. 04. 1882, м. Ковель, нині Волин. обл. — 16. 06. 1938, Магадан. обл., РФ) — громадсько-політичний діяч. Навч. на агроном. курсах у Києві й у вільному нар. університеті в Москві. Працював агроном. старостою у м. Камінь-Каширський (нині Волин. обл.), займався кооперацією, брав участь в укр. громад. житті. Належав до Укр. партії хліборобів. Ред. житомир. часопису «Громадянин» (1918). У листопаді 1922 заарешт. за заклики на вічах не виконувати розпорядження польс. влади. Під час перебування в тюрмі обраний послом сейму Польщі, належав до Укр. сейм. клубу. Послідовно і рішуче захищав права українців, зокрема право на навч. рідною мовою у школах і користування нею в держ. установах, виступав проти закриття філій товариства «Просвіта», порушував питання держ. належності Сх. Галичини. У квітні 1923, незважаючи на депутат. недоторканність, заарешт. у Луцьку, оскільки на вічі в Рівному закликав до боротьби з Польщею за самост. Україну, і невдовзі позбавлений проуряд. більшістю сейму недоторканності як посол. Після звільнення з метою уникнути у подальшому переслідувань виїхав до Чехо-Словаччини. Пере­йшов на радянофіл. позиції, влітку 1924 прибув до СРСР. Проживав у Харкові, працював за фахом. Друкував статті у період. вид. «Голос праці», «Голос робітниці», «Робітниця», канад. г. «Українські робітничі вісті». Автор нарисів «Муха», «На Поліссі», «Нєхжиє», «Тринадцятий минає», «Мати», «Станція Рихальська» та ін. 1926 заарешт., за підозрою у шпигунстві висланий у Сибір. Після відбуття покарання повернувся до Харкова. 1935 заарешт. удруге й за­судж. до 5-ти р. таборів. Розстріляний згідно з рішенням «су­дової трійки» від 8 травня 1938. Реабіліт. 1989.

Рекомендована література

1. Власюк О. Український посол польського сейму Марко Луцкевич // Слов’ян. вісн. Сер. Істор. та політ. науки. Вип. 11. Р., 2011.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю