Лучків Віктор
ЛУ́ЧКІВ Віктор (24. 08. 1878, Львів — 29. 12. 1930, похов. у м. Мисловіце, нині Сілез. воєводства, Польща) — фахівець у галузі будівництва, громадський діяч. Закін. Політех. школу у Львові (1905; нині Нац. університет «Львівська політехніка»), де й працював асист. каф. водного будівництва. Зі студент. років займався наук. роботою, був актив. учасником товариства «Основа». Згодом до поч. 1-ї світової війни — інж. водного будівництва при Галиц. намісництві. У листопаді 1918 переведений на роботу до м. Бучач (нині Терноп. обл.). Відтоді до 1919 — у Секретаріаті публіч. робіт Уряду ЗУНР у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Водночас продовжував займатися громад. діяльністю, зокрема з його ініціативи 4–5 травня 1919 відбувся з’їзд інж. і техніків у Станіславі. Після відходу УГА за р. Збруч Л. залишився у Бучачі, де був заарешт. польс. владою. Після звільнення займався у Львові приват. роботами. 1921 нагляд. рада, що опікувалася майном архітектора та промисловця І. Левинського, запросила Л. на посаду зав. ф-к Агрономічно-тех. товариства «Праця» (обіймав цю посаду до 1926). У 1920-х рр. став чл. Укр. тех. товариства. Один із засн. (1921), декан (1921–22), ректор (1922–23) та викл. буд. дисциплін (1921–26) Укр. високої тех. школи у Львові («Таємної політехніки»). У цей період активно листувався з керівництвом закордон. політех. закладів, мав постійні контакти зі студент. товариством «Основа» у Данциз. політехніці (нині Ґданськ, Польща), сприяв переведенню після 2-го курсу низки студентів «Таємної політехніки» до офіц. тех. ВНЗів Європи. 1926 через матеріал. труднощі переїхав до Верхньої Сілезії. Спочатку керував маєтком посла Сливинського, розробляв проект регуляції сілез. річок для підвищення ефективності роботи копалень. Від 1927 — у м. Сосновець (нині Сілез. воєводства), де був інспектором міських робіт; потім — у м. Мисловіце, де працював у фірмі, що займалася каналізац. та водопровід. роботами. Також публікував праці у галуз. виданнях, виступав із доповідями в містах Катовіце та Домброва-Гурніча (обидва — нині Сілез. воєводства). Унаслідок важких життєвих умов у Л. розвинулася хвороба серця. Невдовзі залишився без роботи, покінчив життя самогубством.
Завантажити статтю
Людина 
