Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника

ЛЬВІ́ВСЬКА НАЦІОНА́ЛЬНА НАУКО́ВА БІБЛІОТЕ́КА УКРАЇНИ ім. В. Стефаника Засн. 1940 як Львів. філія б-ки АН УРСР на базі понад 80-ти громад. і приват. б-к, які функціонували у Львові та Зх. Україні, зокрема Львів. Ставропіг. братства (16 ст.), Нац. закладу ім. Ос­солінських (1817), Нар. Дому (1849), НТШ (1892), книгозбірень філій товариства «Просвіта», конфіск. б-к монастирів, приват. зі­брань, а також б-к нац. т-в. Назва і ві­домче під­порядкува­н­ня б-ки змі­нювалися: під час 2-ї світової війни 1942–44 — у складі Держ. б-ки у Львові (Staatsbibliothek Lemberg); 1944–48 — Львів. філія Б-ки АН УРСР; від 1948 — Львів. бібліотека АН УРСР; від 1963 — Львів. держ. наук. бібліотека Міністерства культури УРСР; від 1969 — Львів. держ. наук. бібліотека АН УРСР; від 1971 — Львів. наук. бібліотека ім. В. Стефаника АН УРСР, від 1989 — статус НДІ, від 1994 — Львів. наук. бібліотека ім. В. Стефаника НАНУ; від 2008 — сучасна назва. У структурі: НДІ пресо­знавства, Ін­ститут дослідж. бібліотеч. мист. ресурсів та Ін­ститут сучас. інформ.-бібліот. технологій; 17 н.-д. та 8 організац.-функціонал. від­ділів, 3 адм.-допоміж. під­роз­діли. Гол. напрями наук. дослідж.: формува­н­ня нац. бібліо­графії укр. книги та періодики 18–20 ст.; наук. роз­кри­т­тя унікал. рукопис., книжк. та мист. фондів; історико-книгозн., бібліотеко- та пресозн. дослідж.; під­готовка джерелозн. та ар­хеогр. праць; ви­вче­н­ня про­блем збереже­н­ня фондів, ре­ставрація та консервація рідкіс. вид.; ви­вче­н­ня й впровадже­н­ня новіт. інформ.-бібліотеч. технологій. По­становою КМ України 2001 унікал. колекції та зі­бра­н­ня б-ки, серед яких — рукописні книги 2-ї пол. 11–18 ст., інкунабули, палеотипи, старо­друки, рідкісні книжк. та період. вид., мист. твори (рисунки, акварелі, гравюри), нотний фонд, картогр. колекція, від­несені до складу нац. на­дба­н­ня. Кількість од. зберіга­н­ня, що мають винятк. значе­н­ня для укр. науки і не можуть бути від­творені у разі їх втрати або руйнува­н­ня, становить 3 млн 725 тис. Заг. обсяг бібліотеч. фонду — понад 8 млн од. зберіга­н­ня, особливо багате зібр. україніки, особові архівні фонди 18–20 ст.; укр. й іншомовна періодика 19 — 1-ї пол. 20 ст. (понад 3 млн од. зберіга­н­ня); колекції інкунабул (51 од.), палеотипів (838 од.), старо­друків (понад 120 тис. од.) і картогр. вид. 16–18 ст. (понад 22 тис. од.). Ви­нятково цін­ним є одне з найбільших в Україні зібр. руко­пис. матеріалів від 11 ст. (понад 100 тис. од.): фрагменти пергамен. кодексів — «Євангеліє апра­кос», «Кормча» (11 ст.), «Бесіди Козми Пресвітера» (13 ст.), «Би­бельський Апостол» (поч. 14 ст.); памʼятки української мови 16 ст. — «Кре­хівський Апостол», «Другий Литовський статут»; памʼятки дав­ньої муз. культури, записані на пергамені (12–15 ст.). Важливе наук. значе­н­ня мають особові архіви діячів укр. історії та культури М. Шашкевича, І. Вагилевича, А. Петрушевича, М. Возняка, родин Барвінських, Заклин­ських, Левицьких та ін. У зібр. — оригінали листів укр. та зх.-європ. діячів В. Вин­ниченка, М. Грушевського, В. Короленка, Б. Лепкого, Лесі Українки, І. Франка, Андрея Шептицького, О. Шахматова, Б. де Куртене, Наполеона Бонапарта, Оскара ІІ, Карла IX. Культурно-істор. вартістю вирізняється колекція старо­друків 15–18 ст.: «De senectute» Цицерона (1467), «De proprieta­tibus rerum» Бартоломея Англій­ського (1481; обидва — Кельн); найдавніший друк. лікув. посібник «Herbarius Maguntie impres­sus» (Mainz, 1484); «Liber chronica­rum» Г. Шеделя з 650 дереворитами для 1800 ілюстрацій авторів M. Вольгемута і В. Плейденвурфа (Nürnberg, 1493), а також кириличні першо­друки Ш. Фіоля («Тріодь постная» та «Тріодь цвєтная»; обидві — Кракiв, 1491), Ф. Скорини («Книга царств» з Біблії, Прага, 1518), І. Федорова (друкар. доробок рiзних перiодiв його дiяльностi). У колекції старо­друків — глаголичні вид.: «Постила» (Тюбінґен, 1562), твір засн. нім. єзуїт. ордену Петра Канізія «Сумма. Наука христіянская...» (Рим, 1583). У фонді рідкіс. вид. 19–20 ст. — перші та прижит­тєві вид. класиків укр. і зарубіж. літ-ри, альманахи, періодика; у фонді образотвор. мистецтва — графічні твори 16–18 ст. А. та Й. Гочемських, І. Стрель­бицького, І. Филиповича, Д. Сінкевича, А. Лянґе, Б.-З. Стенчинського, А. Пилихов­ського, О. Кульчицької, Я. Музики, Л. Левицького, М. Старовойт, С. Караф­фи-Корбут, І. Оста­фійчука, Б. Сороки, Є. Без­ніска та ін. укр. митців, пред­ставників польс. (А. Ґрот­тґер, Я. Матейко, Ф. Тепа, Я. Мальчевський, К. Сіхульський), нім. (К. Діфштет­тер, Л. Круг), австр. (М. Альтомонте, Б. Альтомонте, Й. Вінтергальтер, Ф.-А. Маульберч), італ. (Дж.-Ф. Ґверчіно, П. Картон, Дж. Ланді) шкіл, а також твори япон. і китай. художників 18–19 ст., серед яких — Кейсай, У. Кунісада, У. Куні­йокі, Х. Кацусіка та ін. Окре­му фонд. групу складають нотні вид. та рукописи 19 — поч. 20 ст. укр. (П. Бажанського, В. Барвін­ського, А. Вахнянина, М. Вербицького, С. Воробкевича, І. Лав­рівського, З. Лиська, С. Людкевича, О. Нижанківського, Д. Січинського, Я. Ярославенка та ін.), польс. (А. Берського, Ю. Ельснера, Т. Ернесті, Т. де Папари, Й.-Л. Мадуровича, М. Мадейського), австр. (М.-Д. Ґа­л­люса, Й. Кес­слера, Ф.-К. Моцарта, Й. Рукгабера) композиторів, а також прижит­тєві вид. творів М. Леонтовича, М. Лисенка, П. Се­ниці, Я. Степового, К. Стеценка, рідкісні вид. творів Й.-С. Баха, Р. Ваґнера, Ф. Ліста, В.-А. Моцарта. Понад 80 тис. од. містить фонд фотоматеріалів, який ре­презентує історію роз­витку фотомистецтва у Львові від 1850-х рр. Низку фото­графій виконано у майстернях Києва, Одеси, Пере­мишля, Тернополя, Чернівців, Вар­шави, Вільнюса, Відня, Крако­ва та ін. міст. Особливу вар­тість становлять фотопорт­рети ви­знач. су­спільно-політ. діячів, письмен­ників, художників, компози­торів, артистів, зокрема Марка Вовчка, Ірини Вільде, Дж. Ґарібальді, І. Горбачевського, В. Гю­ґо, Е. Золя, П. Куліша, І. Пулюя, М. Тар­навського, І. Франка, Т. Шевченка, Андрея Шептицького, Б. Шоу. З-поміж ін. виділяється група зображень архіт. памʼяток. У фонді картогр. матеріалів — англ., гол­ланд., нім., рос., франц. атласи, значна кількість карт тер. України, окремих її обл. 16 — поч. 20 ст. Багатогалуз. універсал. фонд б-ки щорічно поповнює 30 тис. од. зберіга­н­ня, здебільшого всеукр. обовʼязк. без­оплат. прим. Довідк.-бібліогр. апарат містить електрон. (понад 500 тис. бібліогр. записів) та image-ката­логи, алфавіт. ген. і читац., системат., низку допоміж. каталогів та картотек. Річ. показник від­відувань складає 2,3 млн ко­ристувачів, з яких стаціонарне обслуговува­н­ня у чит. залах — понад 100 тис., зверне­н­ня на веб-сайт — бл. 200 тис., інформ. запити до електрон. та image-каталогів — майже 2 млн. Книговидача складає понад 500 тис. прим. Від 2007 автоматизація бібліотечно-інформ. процесів від­­бувається на основі автоматизов. інтегров. бібліотеч. системи Aleph 500. Бібліотека надає наук.-метод. допомогу б-кам н.-д. уста­нов Зх. наук. центру НАН та Міністерства освіти і науки України, здійснює між­нар. книгооб­мін із 26-ма б-ка­ми, є чл. Між­нар. асоц. академ. б-к і наук.-інформ. центрів. У б-ці працюють 427 фахівців (99 н. с.: 1 чл.-кор. НАНУ, 5 д-рів н., 26 канд. н.). Бібліотека видає «Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника» та «Збірник праць Науково-дослідного ін­ституту пре­со­знавства», багатотомні наук.-довідк. вид. «Українська книга в Галичині, на Буковині та Закарпат­ті, з додатком книг української еміграції, 1914–1939 рр.», «Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.» та ін. У різні роки бібліотеку очолювали В. Щурат, А. Оду­ха, Є. Іванців, Л. Крушельницька, від 2003 ген. дир. — М. Романюк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю