Крушельницька Лариса Іванівна

Визначення і загальна характеристика

КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКА Лариса Іванівна (05. 04. 1928, м. Стрий, нині Львів. обл. — 12. 11. 2017, Львів) — археолог, письмен­ниця, громадська діячка. Дочка І. Крушельницького та Галі Левицької, мати Т. Крушельницької, онука Л. Ле­вицького, Антона та Марії Крушельницьких. Доктор історичних наук (1991), професор (1999). Дійсний член НТШ (1992). Орден княгині Ольги 3-го (2008) та 2-го (2011) ступ. 1934 разом із родиною (окрім матері) пере­­їхала до Харкова. У тому ж році майже всіх дорослих чл. родини ре­пресовано. 1937 нелегаль­но, завдяки допомозі дружини М. Горь­кого К. Пєшкової та вдови польс. маршала Ю. Пілсудського О. Пілсудської, повернулася до матері до Львова. Навч. в укр. гімназії (1941–42), худож.-пром. школі (1942–43) у Львові, як віль­ний слухач — у Худож. академії у м. Штут­тґарт (Німеч­чина, 1943). Закін. Львівський університет (1960). Працю­вала на примус. роботах на заводі в м. Зінґен-Гогентвіль (Німеч­чина, 1944–45); художникомандире­ставра­тором Музею укр. мистецтва (1945–46); у Ін­ституті сусп. наук АН УРСР (1947–91): від 1974 — старший науковий спів­робітник; 1991–2003 — директор, від 2003 — почес. дир. ЛНБ; водночас — голова Археол. комісії НТШ (усі — Львів). Досліджувала археол. культури епохи бронзи — ран­нього заліза Сх. і Центр. Європи. Кер. бл. 50-ти археол. екс­педицій, ма­теріали яких присвяч. висоц. культурі, трьом ви­окремленим нею етнокультур. групам (лежниц., черепин.-лагодів. і могилян.) ран­ньозаліз. періоду, солевар. центрам бронз. віку в Карпатах, чорноліс. культурі в Серед. При­дністровʼї, кельтам у Прикар­пат­ті тощо.

Результати дослідж. пред­ставлено у числен. ста­т­тях і моно­графіях, осн. серед яких — «Пів­нічне Прикарпа­т­тя і Захід­на Волинь за доби ран­нього заліза» (1976), «Археологічні па­мʼятки Прикарпа­т­тя і Волині доби бронзи і ран­нього заліза» (1982), «Взаємозвʼязки населе­н­ня При­карпа­т­тя і Волині з племенами Східної і Центральної Європи» (1985), «Древнейшее население Карпатского региона. Украинские Карпаты. История» (1989), «Па­мʼятки гальштатського періоду в межиріч­чі Вісли, Дністра і При­пʼяті» (1993; усі — Київ), «Чорноліська культура Середнього При­дністровʼя» (1998), «Культура Ноа на землях України» (2006; обидві — Львів). К. також авторка кн. «Рубали ліс…: Спогади галичанки» (Л., 2001; 2008; Л.; Нью-Йорк, 2002), що від­значена Між­нар. літ.-мист. преміями Во­ляників-Швабінських і фонду Віль­ного університету (США, 2002) та ім. О. Теліги (Україна, 2005), «Зві­рятка в моєму житті» (Л., 2009; Л.; Х., 2014), «Від сьогодні до завтра» (2012), «Епістолярна спад­щина Ярослава Пастернака» (2013; обидві — Львів).

Літ.: Бандрівський М. Лариса Крушельницька: 50 років в українській археології // По­статі укр. археології: Мат. і дослідж. з археології Прикарпа­т­тя і Волині. Л., 1998. Вип. 7; Содомора А. На вістрі памʼяті // Сучасність. 2002. № 4; Шарафутдінова І. М. Подвижниць­ке служі­н­ня національній ідеї // Археологія. 2004. № 4; Вальо М. Одержима на­укою та Україною // Лариса Крушель­ницька: Бібліогр. покажч. Л., 2008; Шкра­бʼюк П. Під­земний архів і «звірятка» Ла­риси Крушельницької // Імена близькі і далекі. Україна в нац. і світ. вимірах. Л., 2013.

М. С. Бандрівський

Завантажити статтю