ЛЬВІ́ВСЬКИЙ ЛАКОФА́РБОВИЙ ЗАВО́Д — під­приємство хімічної промисловості. Історія роз­починається від 1902, коли львів. під­приємець Г. Блюменфельд при­дбав пекарню Н. Маєра й пере­обладнав її 1904 на виробництво лаків та фарб, обʼ­єд­навши з ін. прилеглими приміще­н­нями. Сюди ж він із влас. ф-ки консервів і концентратів на вул. Жовківська (нині Б. Хмельницького) пере­вів хім. від­діле­н­ня, що стало основою лакофарб. заводу — одного з перших хім. під­приємств Львова. 1912 на ній сталася пожежа. У 1920–30-і рр. ф-ку повністю від­будовано, реорганізовано й роз­ширено на ділянці № 2 при ниніш. вул. Хімічній. Після смерті Г. Блюменфельда її власником став його син Ем­мануїл. У роки нім.-фашист. окупації міста під­приємство входило до «робітн. зони» львів. ґетто (сучасна вул. Хімічна того періоду мала назву Дункельгас­се). 1939 з приходом paд. влaди під­приємство націоналізовано й перейм. у З-д хім. виробів № 1 (родина Блюменфельдів емігрувала до Швейцарії). Від 1945 — Л. л. з. 1948 його значно роз­ширили, при­єд­навши сусідню ділянку № 4. Спеціалізувався на виробництві лакофарб. продукцiї для шкiр., мебл., приладобуд. та iн. галузей промисловості: фарба масляна МА-514 маркувальна біла та чорна, фарба проявна М біла, фарба для кольорової дефекто­скопії, полігр. фарби; лаки — ВД-НЦ-542 без­барвний, ГФ-166, КФ-0178, -274 та -5103, МА-592 гарячого суші­н­ня, НЦ-218 та -243 меблевий, НЦ-556 чорний, ПФ-053, -060, -231 та -283, ПЕ-0107, -0130А та -2136, ПЕ-2136 ультрафіолет. суші­н­ня, ПЕ-246 меблевий, ПЕ-251 без­парафіновий марки А і Б, ПЕ-284 марки А і Б, Е-НЦ-5183 ВЕ емульсійний без­барвний, Е-НЦ-5183 коричневий тощо, алкідні напів­фабрикати, на алкід. смолах гліфталеві та пентафталеві, на природ. смолах каніфольні, нітроцелюлозні, поліефірні, а також лакофарб. матеріали, роз­чин­ники різних типів, смоли та емалі різних марок. На­прикінці 20 ст. під­приємство — ВАТ «Л. л. з.» — стало занепадати, 2002 оголошено банкрутом. Нині на його тер. функціонують кілька приват. під­приємств.