ЛЬВІ́ВСЬКИЙ НАУКО́ВО- ДО́СЛІДНИЙ ІН­СТИТУ́Т ЕПІДЕМІОЛО́ГІЇ ТА ГІГІЄ́НИ — науково-дослідна установа, що ви­вчає про­блеми епідеміології та гігієни. Засн. 1940 як Львiв. сан.-бактерiол. ін­ститут, від 1944 — НДІ епiдемiологiї, мiкро­бiологiї та гiгiєни, від 1964 — НДІ епiдемiологiї i мiкробiологiї. Від 1988 — сучасна назва. 1989 до нього при­єд­нано Львів. НДІ туберкульозу. Під­порядк. МОЗ України. У структурі Ін­ституту — 10 лаб. (транс­місив. вірус. інфекцій, ри­кетсій. інфекцій, дифтерії, епідеміології, сан. мікробіо­логії, сан. токсикології, епідеміол.-дослід­ницька, екол. про­блем людини, біо­хім., імунол.), від­діл епідеміо­логії, клініки туберкульозу та не­специфіч. захворювань легень, від­діл наук.-мед. інформації, консультативна спеціаліз. поліклініка фтизіопульмонол. профілю. В Ін­ституті працюють 70 н. с., з них — 2 д-ри і 23 канд. н. Серед ві­домих учених — Р. Вайґль, Г. Мосінг, Г. Столмакова, Е. Турецька, К. Синяк, М. Климчук, І. Вино­град, Є. Шабловська, І. Без­копильний, М. Максимович, В. Борис, Р. Кенс, Л. Миколишин, О. Костик. Основні напрями наук. досліджень: ви­вче­н­ня епi­демiологiї особливо небезпеч. iнфекц. захворювань, викликаних арбовiрусами, рикетсiями, хвороби Лайма та інфекц. хвороб, керованих засобами специфіч. профiлактики (дифтерiя, правець); моніторинг природ. та антропоген. екосистем для своєчас. виявле­н­ня змін, що можуть при­звести до епізоотич. та епідеміч. ускладнень, погірше­н­ня епідеміол. ситуації; роз­робле­н­ня й удосконале­н­ня методів діагностики та профілактики особливо небезпеч. і керованих інфекцій; встановле­н­ня мікробіол. особливостей мікроценозу слиз. оболонок організму людини внаслідок дії різних чин­ників довкі­л­ля та роз­робле­н­ня методів їхньої корекції; ви­вче­н­ня епідеміол., клін., імунол., біо­хім. особливостей туберкульозу при впроваджен­ні ДОТС-стратегії та неспецифiч. захворювань ле­гень; ви­значе­н­ня екзо-, ендоген. факторiв ризику та зако­номiрностей звʼязку стану здо­ровʼя населе­н­ня з дією на організм антропотехноген. чин­ників; об­ґрунтува­н­ня методол. пiдхо­дiв до нормува­н­ня окремих хiм. сполук та їхніх комбiнацiй у ґрунтi, атмо­сфер. повітрі та водо­ймах; оптимізація методології сан.-епідеміол. екс­пертизи хім. сировини та продукції, яку використовують у соц.-екон. сфері держави та протидія біо­тероризму. В НДІ функціонують 3 наук.-метод. центри: з ви­вче­н­ня про­блем іксодових кліщ. бореліозів; кліщ. вірус. енцефаліту та природновогнищевих хвороб арбовірус. етіології; рикетсій. інфекцій. Як гол. наук. установа Держ. сан.-епідеміол. служби України з питань епідеміології туберкульозу (від 2004) координує роз­роблен­ня нормат.-правових документів з епідеміології захворюва­н­ня, надає консультативну та наук.-метод. допомогу закладам охо­рони здоровʼя у вирішен­ні склад. питань. Перший дир. — С. Терехов (до 1941), нині — О. Тарасюк (від 2004).