ЛЬВІ́ВСЬКИЙ ТАЄ́МНИЙ УКРАЇ́НСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т — символічна назва офіційно не зареєстрованого польською владою вищого на­вчального закладу. Діяв на громад. засадах від вересня 1921 до кін. 1925. Засн. у липні 1921 на зʼ­їзді укр. студентства з ініціативи НТШ, Товариства укр. наук. викладів ім. П. Могили, Ставропігій. ін­ституту на базі діючих від вересня 1919 укр. університет. курсів. Їхня поява зумовлена актив. полонізацією Львів. університету й політех. ін­ституту, зокрема 14 серпня 1919 ректор Львів. університету видав наказ, згідно з яким записатися на навч. міг лише той, хто ви­знав себе польс. громадянином і про­йшов військ. службу (водночас закрито усі укр. каф. і звільнено проф.-українців). Кер-во справами Л. т. у. у. здійснював сенат, матеріал. допомогу надавали укр. екон. установи й емі­гранти. Заня­т­тя проводили у приміще­н­нях НТШ, товариства «Просвіта», Нац. музею у Львові, під­валах собору св. Юра, закладах «Рідної школи», на квартирах викл. і студентів. Первісно організов. філос., юрид. і мед. від­діли, згодом роз­почав роботу тех. (заг. кількість каф. — 58). На філос. і юрид. ф-тах навч. роз­рах. на 4 р., на мед. — на 2 р., після чого студенти-медики продовжували студії у Відні та Празі. 1922 тех. від­діл пере­творено в Укр. високу політех. школу. На той час в Університеті було 1028 студентів і 230 вільних слухачів. Діяли Укр. студент. союз, Академ. громада, Кра­йова студент. рада, Мед. громада, Гурток правників та ін. Гурток істориків видавав ж. «Історичний вісник». Серед викл. — І. Крипʼякевич, М. Кордуба, І. Куровець, К. Студинський, М. Возняк, Ф. Колес­са, С. Шухевич, С. Балей. Ректори — В. Щурат, М. Панчишин, М. Чайковський, Є. Давидяк. 1922 сенат Л. т. у. у. звернувся до Ліги Націй із проха­н­ням про захист від пере­слідувань студентів і професури з боку польс. влади, яка обіцяла від­крити на тер. Галичини укр. університет, однак натомість посилила ре­пресії. Через пере­слідува­н­ня, не­стачу коштів, заборону службовцям держ. установ викладати у нелегал. університеті, без­успішність спроб його заре­єструвати, дис­кримінацію у праце­влаштуван­ні випускників (дипломи не ви­знавали у Польщі, хоча ви­знавали у Німеч­чині та Чехо-Словач­чині) Л. т. у. у. припинив існува­н­ня після першого випуску. З тих само причин закрито й Укр. високу політех. школу.