Любимівка
ЛЮБИ́МІВКА — село Дніпровського району Дніпропетровської області. Любимів. сільс. раді підпорядк. села Перше Травня та Придніпрянське. Знаходиться на лівому березі р. Дніпро (Дніпровського водосховища), при впадінні в неї р. Татарка (ін. назва — Течія), неподалік від житл. мікрорайону Придніпровський у Самар. р-ні Дніпра (до 2016 — Дніпропетровськ) та за 9 км від залізнич. ст. Іларіонове. На протилеж. березі Дніпра — колишнє козац. містечко Старі Кодаки (нині село Дніпров. р-ну). У селі є річк. пристань. Пл. Л. 2,04, Першого Травня — 0,56, Придніпрянського — 0,49 км2. За Всесоюз. переписом насел. 1989, у Л. проживали 2700, у Першому Травні — 430, у Придніпрянському — 140 осіб; за Всеукр. переписом насел. 2001, — відповідно 2610, 415, 107 осіб; станом на 2016 — 2636, 401 і 106 осіб; переважно українці. Побл. Л. досліджено поселення ямної культури доби бронзи (3 тис. до н. е.). У балці Татарка відкрито поселення пізньої бронзи (поч. 1 тис. до н. е.) та черняхів. культури (3–4 ст.). Здавна на цих землях розміщувалися козац. зимівники та хутори. Історія Л. розпочинається в остан. чв. 18 ст., коли тут одержав землі брат катеринослав. намісника Олексій Синельников. На поч. 1780-х рр. він переселив сюди значну кількість кріпаків-росіян з Воронез. губ. Тоді ж новоутвор. поселення назвав своїм ім’ям — Олексіївкою, а 1780 за красу місцевості перейменував на Л. (до більшов. перевороту 1917 обидві назви вживали паралельно). Згодом — слобода. 1784–1923 — у складі Новомоск. пов.; 1784–96 — Катеринослав. намісництва; 1796–1802 — Новорос., 1802–1925 — Катеринослав. губ. У 19 — на поч. 20 ст. існувала Любимів. (Олексіїв.) волость. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 320 любимівців, з них 180 загинули. У рад. період працював великий радгосп «Україна» (від 1996 — КСП «Україна»; нині с.-г. підприємства «Любимівка», «Чаплі», «Нива» та «Україна»). У Л. — заг.-осв. школа, дитсадок, Центр соц. служб сім’ї, дітей і молоді; Будинок культури, б-ка; дільнична лікарня; у Першому Травні — клуб; фельдшер.-акушер. пункт; у Придніпрянському — фельдшер.-акушер. пункт. Між Л. та Першим Травнем — заг.-держ. значення ліс. заказник Яцеве (створ. 1977, площа охорон. зони 1189,0 га, заказника — 175 га, перебуває у віданні Дніпров. лісгоспзагу). Для подальшого заповідання зарезервовано ландшафтні комплекси: Любимів. балки (система р. Татарка із урочищами — балками Войськова, Попова, Попасна, Ягідна), Балка Сад (система лівої притоки р. Маячка; обидва мають перспективу щодо створення на їхніх територіях ландшафт. заказників місц. значення) та Дніпров. Пороги (ландшафтне урочище Балка Лоханська, узбережжя Дніпра у межах сільради та акваторії Дніпров. водосховища; має перспективу щодо включення до діючого регіон. ландшафт. парку «Придніпровський»). У Л. розвинений сільс. зелений туризм. Серед видат. уродженців — письменниця Н. Кривенко, учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу М. Богданов, бригадир Придніпров. ДРЕС, Герой Соц. Праці І. Бірюков. У Л. побували Т. Шевченко (прямував від Лоцманської Кам’янки Дніпром через пороги до о-ва Хортиця), рос. поети О. Пушкін, В. Жуковський (побачивши тут поріг Ненаситець, написав першу главу «Громобой» поеми «Двенадцать спящих дев») і Г. Державін.
Фотоілюстрації
