Любович Артемій Мойсейович

ЛЮБО́ВИЧ Артемій Мойсе­йович (17(29). 10. 1880, Житомир — 28. 06. 1938, Мінськ) — радянський і партійний діяч. Закін. Житомир. двокласне міське училище (1894). Від 1896 працював теле­графістом у Житомирі, Києві, Бердичеві, Білій Церкві. З поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до рос. армії, служив у м. Кронштадт побл. Петро­града (нині С.-Пе­тербург). 1917 вступив до більшов. партії. Організатор і голова виконкому Кронштадт. ради солдат. і матрос. депутатів. Делегат 7-ї все­рос. конф. і 6-го зʼ­їзду РСДРП (б), пред­ставник Петрогр. військ.-рев. комітету на центр. теле­графі. 1918–19 — голова Всерос. союзу працівників звʼязку; 1919–20 — за­ступник, 1920–21 — в. о. наркома пошти і теле­графу РСФРР; водночас 1919–20 — нач. звʼяз­ку Червоної армії; від 1923 — за­ступник, 1927–28 — в. о. наркома пошти і теле­графу СРСР; від 1928 — уповноважений наркомату звʼязку СРСР на Далекому Сході та у Сх. Сибіру; від 1935 — за­ступник голови РНК і голова Держ­плану Білорусі. 5 липня 1937 заарешт., 28 червня 1938 за зви­нуваче­н­нями в антирад. і шкідниц. діяльності засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956. У Житомирі Л. встановлено мемор. дош­ку, його імʼям на­звано вулицю та провулок.