Люксембург Володимир Сергійович

ЛЮКСЕМБУ́РГ Володимир Сергійович (жовтень 1888, С.-Пе­тербург — червень 1971, Москва) — партійний і радянський діяч. Від 1907 навч. у С.-Пе­тербур. університеті, звідки 1911 звільнений за членство у більшов. організаціях (1914 отримав сві­доцтво про прослуховування кур­су юрид. наук). Не мав постій. місця роботи, 1911 і 1913 за­арешт. за рев. діяльність. У липні–грудні 1917 — товариш (заст.) го­лови ради робітн. і солдат. депутатів та голови комітету РСДРП (б) у м. Кременчук (нині Полтав. обл.); у грудні 1917 — березні 1918 — нар. секр. судових справ Рад. України; у грудні 1918 — серпні 1919 — чл. колегії Нар. комісаріату пропаганди й агітації УСРР; від грудня 1919 — голова ревкому та комітету КП(б)У в м. Слов’янськ (нині Донец. обл.); від лютого 1920 — завідувач відділу агітації та про­паганди Харків., від липня 1921 — Волин. губерн. комітетів КП(б)У; від травня 1922 — директор прес-бюро Нар. комісаріату зовн. справ УСРР; від січня 1923 — заступник уповноваженого «Цукротресту» в УСРР; від 1926 — зав. гол. упр. у справах літ-ри і видавництв Нар. комісаріату освіти УСРР; 1928–31 — чл. колегії НКВС УСРР; від 1933 — нач. політ. відділу Коханів. МТС у Одес. обл.; від 1935 — на парт., госп. і журналіст. роботах у РФ. Від 1941 — персон. пенсіонер.

Рекомендована література

1. Будков Д. В., Вєдєнєєв Д. В. Слово правди про Україну. Міжнародна інформаційна діяльність Української держави. 1917–1920. К., 2004.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю