Люперсольський Петро Іванович
ЛЮПЕРСО́ЛЬСЬКИЙ Петро Іванович (14(26). 06. 1836, с. Можгинське В’ятської губ., Росія — 27. 05(09. 06). 1903, С.-Петербург) — історик. Закін. С.-Петербур. духовну академію зі ступ. канд. (1859). Працював у С.-Петербур. духов. семінарії (1860–65). У 1865–69 — стипендіат Міністерства нар. освіти для підготовки до професор. каф. із всесвіт. історії С.-Петербур. університету; одночасно викладав історію у С.-Петербур. Ларин. гімназії. Захистив магістер. дис. «Храмовый город Дельфы с оракулом Аполлона Пифийского в древней Греции» (С.-Петербург, 1869). У 1869–72 слухав лекції в університетах і знайомився з рукопис. архівами, антич. пам’ятками, картин. галереями у Берліні, Дрездені, Мюнхені, Мілані, Венеції, Флоренції, Неаполі, Римі, Афінах, Стамбулі. 1872–75 — доцент, екстраординар. проф. всесвіт. історії Варшав. університету; 1875–97 — ординар. проф. всесвіт. історії Істор.-філол. інституту князя Безбородька у Ніжині (нині Черніг. обл.), де 1882 став одним з ініціаторів відкриття істор. відділ., а 1894 — чл. Істор.-філол. товариства. Наук. інтереси були пов’язані з давньою і новою історією Греції. К. приділяв значну увагу викладанню науки, мові лекцій, формуванню думки (зрілість, простота, точність, критичність, об’єктивність), захоплювався усною нар. творчістю.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Очерк государственной деятельности и частной жизни Перикла // Изв. Истор.-филол. ин-та. 1877. Т. 1; Дипломатические сношения и борьба имп. Александра І с Наполеоном // Там само. 1879. Т. 3; Что такое «Скифы-эллины» Ελληνες Σκύθες у Геродота // Журн. Мин-ва нар. просвещения. 1884. № 12; Четыре песни, записанные в Вятской губернии // Вест. славянства. 1893. Кн. 8. Літ.: Люперсольский Петр Иванович // Истор.-филол. ин-т князя Безбородко в Нежине. 1875–1909. Преподаватели и воспитанники. Нежин, 1900; Бережков М. Н. В память профессора П. И. Люперсольского // Изв. Истор.-филол. ин-та. 1904. Т. 21; Самойленко Г. В., Самойленко О. Г. Ніжинська вища школа. Ніжин, 2005.
Завантажити статтю
Людина 
