Люперсольський Петро Іванович

ЛЮПЕРСО́ЛЬСЬКИЙ Петро Іванович (14(26). 06. 1836, с. Можгинське Вʼятської губ., Росія — 27. 05(09. 06). 1903, С.-Пе­тербург) — історик. Закін. С.-Пе­тербур. духовну академію зі ступ. канд. (1859). Працював у С.-Пе­тербур. духов. семінарії (1860–65). У 1865–69 — стипендіат Міністерства нар. освіти для під­готовки до професор. каф. із все­світ. історії С.-Пе­тербур. університету; одночасно викладав історію у С.-Пе­тербур. Ларин. гімназії. Захистив магістер. дис. «Храмо­вый город Дельфы с оракулом Апол­лона Пифийского в древней Греции» (С.-Пе­тербург, 1869). У 1869–72 слухав лекції в університетах і зна­йомився з рукопис. архівами, антич. памʼятками, картин. галереями у Берліні, Дрездені, Мюнхені, Мілані, Венеції, Флоренції, Неаполі, Римі, Афінах, Стамбулі. 1872–75 — доцент, екс­траординар. проф. всесвіт. історії Варшав. університету; 1875–97 — ординар. проф. всесвіт. історії Істор.-філол. ін­ституту князя Без­бородька у Ніжині (нині Черніг. обл.), де 1882 став одним з ініціаторів від­кри­т­тя істор. від­діл., а 1894 — чл. Істор.-філол. товариства. Наук. інтереси були по­вʼязані з давньою і новою історією Греції. К. приділяв значну увагу викла­дан­ню науки, мові лекцій, формуван­ню думки (зрі­лість, простота, точність, критичність, обʼєктивність), захоплювався усною нар. творчістю.

Завантажити статтю