Люстрація

Визначення і загальна характеристика

ЛЮСТРА́ЦІЯ (від лат. lustratio — очище­н­ня жертвува­н­ням) — у Стародавньому Римі очищувальний ритуал (церемонія очище­н­ня), в основі якого жертво­принесе­н­ня богам тварин за гріхи, здійснюване царем, згодом цензором, на Марсовому полі у звʼязку із заверше­н­ням пере­пису (раз на 5 р.). Існує припуще­н­ня, що вперше цей ритуал виконав цар Сервій Тулій після закінче­н­ня першого пере­пису 566 р. до н. е. Остан­ню Л. у Римі здійснив імператор Веспасіан 74 р. н. е. Ві­домо також, що Л. як ритуал має давніше походже­н­ня, зокрема його проводили в часи міной. цивілізації. У Великому князівстві Литовському Л. називали пере­вірку екон. стану держ. нерухомості шляхом пере­пису майна і володінь (від кін. 16 ст.). Вона перед­бачала пере­пис імен власників нерухомості та пере­пис насел. загалом. Завдяки Л. здійснювали під­рахунок фінанс. прибутку до казни держави через податки. Нею за­ймалися люстратори (ревізори).

Термін «Л.» набув нового значе­н­ня у 20 ст. За­звичай вона від­бувається під час зміни влади в країні, напр., після 2-світ. війни в Німеч­чині під час денацифікації або в Бразилії після військ. пере­вороту 1964, у звʼяз­­ку з політ. процесами в пост­соціаліст. країнах Європи (НДР, Чехії, Словач­чині, Польщі, Угорщині, Естонії, Латвії, Литві, Грузії) після 1989, в основі яких — регламентація новими урядами до­ступу до сусп. і держ. посад особам, які без­посередньо чи опосередковано були причетні до керівництва комуніст. партій та служб держ. без­пеки. Так, в Естонії Л. реалізовано двома законами. Від­повід­но до першого — про порядок скла­да­н­ня присяги (1992) — претендент на будь-яку держ. посаду мав скласти присягу, в якій запевняв, що не був на службі в органах без­пеки держав-окупантів Естонії (СРСР та Німеч­чини), їхніх військ. сил, не був їхнім агентом, не брав участі в пере­слідува­н­нях і ре­пресіях естонців за ідеол. пере­кона­н­нями. По факту, кожну особу, яка складала таку присягу, пере­віряли, щоб зʼясувати, говорить вона правду чи ні. Другий закон — про виявле­н­ня спів­роб. й агентів спец­служб держав — окупантів Естонії (1995). Подіб. закон ухвалено 1998 в Литві. У Латвії люстрац. законом від 1994 заборонили балотуватися на будь-яких виборах до органів місц. чи держ. влади спів­роб. спец­служб СРСР та дійс. чл. КПРС. У Чехії й Словач­чині за допомогою закону про Л. від 1991 (тоді в Чехословач­чині) вдалося повністю вивести колиш. парт. функціонерів, офіцерів комуніст. таєм. поліції та їхніх колаборантів з посад держ. служб, суд. системи, органів прокуратури, нової служби без­пеки, керівництва держ. під­приємств, управлін. апаратів Центр. банку, залізниці, вищих академ. посад; їм заборонено обі­ймати полковн. та генерал. посади в армії. В Угорщині 1990 для проведе­н­ня Л. створили «Історичну комісію», що за­ймалася виявле­н­ням та нед­опуще­н­ням у владні органи осіб, причетних до терору проти угор. народу під час угор. антикомуніст. пов­ста­н­ня 1956. Членів цієї комісії при­значав міністр юстиції. У Польщі до 1993 до сейму внесено 6 різних законо­проектів про Л. Нині діє положе­н­ня, що ніхто не може бути по­збавлений права претендувати на будь-які посади в органах держ. упр. чи законодав. органів, проте кожен із претенденів має скласти люстрац. по­да­н­ня про спів­працю зі старими органами без­пеки. У разі на­да­н­ня неправдивих даних Люстрац. суд від­сторонює особу від викона­н­ня обовʼязків. Згодом Л. від комуніст. ідеології проведено в Грузії (Закон про Л. від 2011). Там ухвалили кілька законів, якими заборонили обій­мати високі держ. посади особам, причетним до служби в КДБ чи керів. посад у КПРС, створ. Комісію з Л., що за­ймалася пита­н­нями викоріне­н­ня комуніст. символіки, зокрема в на­звах вулиць і площ, а також ліквідацією монументів, що символізують рад. тоталітар. добу.

Політ. процеси в окремих країнах (зокрема Україні) на поч. 21 ст., де від­булося повале­н­ня керівництва держави шляхом масових громадян. протестів, актуалізували явище Л. Від­тоді Л. почали називати заборону, реалізовану прийня­т­тям спец. законів, обі­ймати відп. держ. посади пред­ставникам поперед. влади. В Україні Л. здійснюють за допомогою Закону України «Про очище­н­ня влади» від 16 вересня 2014, що ви­значає засади проведе­н­ня пере­вірки держ. службовців та посад. осіб органів місц. самоврядува­н­ня і встановлює заборону обі­ймати держ. посади упродовж 5-ти та 10-ти р. певним категоріям фіз. осіб. Так, згідно з першою стат­тею цього закону очище­н­ня влади здійснюється з метою нед­опуще­н­ня до участі в упр. держ. справами осіб, які своїми ріше­н­нями, діями чи без­діяльністю здійснювали заходи (та/чи сприяли їх здійснен­ню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України В. Януковичем, під­рив основ нац. без­пеки і оборони України або протиправне поруше­н­ня прав і свобод людини. Від­повід­но до різних фахових оцінок, напр., Венеціан. комісії, закон має недоліки, подекуди суперечить Кон­ституції України, не скрізь узгоджений з європ. стандартами в цій сфері, і на­вряд чи забезпечить очище­н­ня влади. Осн. від­мін­ність України від пост­соціаліст. європ. країн полягає в тому, що метою Л. є очище­н­ня влади від корумпованості, а не від кривавої політ. ідеології. З ін. боку, в Україні процес заборони комуніст. ідеології був легітимізов. пакетом законів від 9 квітня 2015 («Про правовий статус та вшанува­н­ня памʼяті борців за незалежність України у XX століт­ті», «Про увіч­не­н­ня пере­моги над нацизмом в Другій світовій війні 1939–1945», «Про до­ступ до архівів ре­пресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років» і «Про засудже­н­ня комуністичного та націонал-соціаліст. (нацист.) тоталітар. режимів і заборону пропаганди їхньої символіки»). До того ж від­повід­но до осн. люстрац. закону — «Про очище­н­ня влади», окрім причетних до поперед. влади, Л. під­лягають особи, котрі за­ймали посади в Комуніст. партії СРСР або однієї із союз. республік, починаючи від секр. райкому і вище, в комсомол. організаціях, працювали в органах КДБ. Від­так Україна найпізніше зі всіх пост­соціаліст. країн оголосила про Л. рад. ідеології. Серед ін. країн, де явище «Л.» набуло того ж значе­н­ня, що й в Україні, — Лівія, у якій 2013 узаконили заборону пере­бувати на держ. посадах упродовж 5-ти р. чиновникам часів правлі­н­ня М. Кад­дафі. Очище­н­ня органів влади від корумпованості поперед. її пред­ставників здійснено тією чи ін. мірою і в ін. країнах Азії та Африки, в яких протестні події узагальнено терміном «арабська весна». Хоча країною, яка першою роз­почала боротьбу з корупцією влади, можна вважати Синґапур, де ще 1960 ухвалено закон, від­повід­но до якого держ. чиновник вважався хабарником і звільнявся з посади, якщо жив не за статками, — це до­зволило викорінити корупцію в країні. Л. часто су­проводжується створе­н­ням і оприлюдне­н­ням списків осіб, які їй під­лягають, до їх створе­н­ня долучаються громад. організації, демократ. ЗМІ.

Літ.: Георгіца А. Сучасний парламентаризм: про­блеми теорії і практики. Чц., 1998; Шевчук С. Люстрація як ретро­активна справедливість: європейські стандарти захисту прав людини при пере­ході до демократичного правлі­н­ня // Юрид. журнал. 2006. № 2; P. Bukal­ska, M. Bocian, M. Nowa­kowski. Lustracja w krajach Europy Środkowej i państwach bałty­ckich. War­szawa, 2009; Степаненко О. Політична люстрація: теоретичні засади поня­т­тя // Наукові праці Чорномор. університету ком­плексу «Києво-Могилян. академія». Сер. Політологія. 2014. Т. 236, вип. 224.

О. В. Савченко

Завантажити статтю