ЛЯ́ВИНЕЦЬ Іван (18. 04. 1923, с. Воловець, нині смт Закарп. обл. — 09. 12. 2012, Прага, похов. у рідному с-щі) — церковний діяч УГКЦ. Брат А. Лявинця. Закін. Мукачів. гімназію (нині Закарп. обл., 1941), навч. на богослов. факультеті Віден. університету. 1946 рукопоклад. на священика. Від­­тоді — секр. єпис­копа П. Ґойдича у м. Пряшів (нині Словач­чина); водночас — катехит і ред. г. «Благовісник» та «Зоря»; 1947–50 — духівник Пряшів. греко-катол. духов. семінарії. Після ліквідації 1950 греко-катол. Церкви на Пряшівщині за доруче­н­ням єпис­копа П. Ґойдича таємно виконував функцію вікарія Пряшів. єпархії, за що 1955 заарешт., а 1956 засудж. до 4-х р. увʼязне­н­ня. Від 1958 мешкав у Празі, працював різноробочим. 1968 таємно хіро­тонізов. на єпис­копа. Після ле­галізації греко-катол. Церкви в Чехословач­чині став парохом хра­му св. Климента в Празі (1969–92). У 1996 Папа Іван-Павло ІІ заснував для греко-католиків Чехії окремий екзархат і при­значив Л. першим єпис­копом. Від 2003 — на спокої. Ві­домий також як поет, прозаїк і публіцист (під псевд. Іван Горянин). Дебютував у 1940-х рр. у ж. «Правда», «Рус­ский народ­ный голос», альманахах «Шаги», «12», «Живая струя». Автор зб. «Страна простацкая» (1942), «Квіти на столі» (Прага, 2003), де опубл. його поезії по-русин­ськи, укр. і рос. мовами.