Лямбліоз
ЛЯМБЛІО́З — протозойна хвороба людей і тварин, що супроводжується порушенням моторики кишковика і процесів травлення. Ін. назва — жіардіоз. Збудник — жіардія (лямблія) кишкова. Виявив його 1681 А. Левенгук, детально описав 1859 проф. Харків. університету Д. Лямбль. Є найпоширенішим збудником серед кишк. інфекцій. Він зумовлює 7–30 % випадків гострих діарей, часто є причиною діареї мандрівників. Жіардії мають 2 стадії розвитку — вегетативну (трофозоїт) та цистну. У розповсюдженні Л. значну роль відіграють цисти, оскільки вони стійкі в довкіллі. Джерелом інвазії можуть бути хворі люди і тварини, а також здорові носії паразитів, однак значення тварин у поширенні Л. серед людей невелике. Інвазія можлива з харч. продуктами і водою, вжитими без терміч. оброблення, через брудні руки, побут. речі. У дитсадках число заражених може становити 20–80 %. Описані водні спалахи Л. Із домаш. тварин найчастіше хворіють собаки, коти, а також гризуни, переважно молодняк і ослаблені особини. За допомогою присмоктувал. диска жіардії прикріплюються до епітелію кишк. ворсинок і споживають всією своєю поверхнею перетравлені харч. продукти хазяїна. У 90 % осіб інвазія має безсимптом. перебіг, у решти — з порушенням моторики кишковика та жовч. проток і міхура, періодич. болями у животі, метеоризмом, напіврідкими виділеннями або запорами, заг. слабкістю, головним болем. Можуть спостерігатися також бактерій. дуоденіт, холецистохолангіт, підвищення або зниження секреції в шлунку, пригнічення виділення підшлунк. соку, алергій. дерматит. У собак жіардії спричиняють ентероколіт, часто з підвищенням температури тіла, блюванням, копростазом, виснаженням. У котів Л. протікає в легкій формі. У крові уражених людей і тварин виявляють еозинофілію. Діагноз ґрунтується на знаходженні при мікроскопії цист у калі, а при проносі — також вегетатив. форм жіардії. Частота виявлення паразитів у випорожненнях збільшується з використанням методів збагачення, фазово-контраст. та люмінесцент. мікроскопії, імунофермент. аналізу. Для етіотроп. лікування хворих використовують похідні 5-нітрофурану, нітроімідазолу та імідазолу (іноді з повтор. курсами). Санацію здорових носіїв не проводять. За наявності гастродуоденіту та ентероколіту призначають дієту й протизапал. засоби. Згідно з показаннями — спазмолітичні, седативні, жовчогінні та ферментні препарати, фізіо- та фітотерапію. Для попередження інвазій у сім’ях і дит. колективах необхідно дотримуватися сан.-гіг. режиму з метою уникнення фекал. забруднення жіардіями харч. продуктів, води, предметів побуту. Профілактика Л. серед домаш. тварин передбачає дезінфекцію лотків, вологе прибирання приміщення з побут. мийними засобами.
Рекомендована література
- Паразитарные болезни человека: Руководство для врачей. С.-Петербург, 2006;
- Андрейчин М. А., Івахів О. Л. Медсестринство при інфекційних хворобах. Т., 2011;
- Інфекційні хвороби: Підруч. К., 2012.
Завантажити статтю
