Ляхевич Валерій Володимирович
ЛЯХЕ́ВИЧ Валерій Володимирович (04. 12. 1948, с. Липляни Чоповиц., нині Малин. р-ну Житомир. обл.) — письменник, перекладач. Член НСПУ (2003). Закін. Київський університет (1978). Працював у видавн. відділі правління товариства «Знання» України (до 1979); ред. в «Укркнизі» і товарознавцем на Респ. книжк. базі (1979–82); журналістом ж. «Піонерія» (1982–85). Від 1985 — на творчій роботі, водночас — в. о. літ. консультанта ж. «Україна». 1993–96 — відп. секр. часопису «Літер-А». Від 1996 — літ. ред. всеукр. г. «Магістраль». Автор романів «Мандрівний домовик», «Опалима купина» (обидва вміщено у вид. «Твори», т. 1–2, 2003), «Скарби Скарабея» (філос. роман у монологах та есе, 2011), «Мудролюби» (2013); наук.-худож. твору «Слово про арійський етнос» (2004). Як письменнику йому притаманні рефлективність і філос. заглибленість у худож. відтворенні дійсності. Паралелізування та суміщення часових площин у просторі композиції твору за оповіді про життя персонажів оптимально ущільнює текст. Своєрід. стиль письма, за якого фраза набуває муз. поліфонії, природно окреслений у надперіоді. Переклади Л. вміщено в антології кримськотатар. поезії 13–20 ст. «Окрушина сонця» (2003). Усі зазнач. вид. надруковано у Києві.
Рекомендована література
- Слапчук В. Астрономія душі (про В. Ляхевича) // Сучасність. 2004. № 2;
- Сіверко Іван (Ткаченко В.). Витязь сучасного українського авангарду // Там само.
Завантажити статтю
Людина 
