Ляхоцький Антін
Визначення і загальна характеристика
ЛЯХО́ЦЬКИЙ Антін (псевд. — Кузьма; 1854, Житомир, за ін. даними — Київ — 24. 04. 1918, м. Лозанна, Швейцарія) — громадський і культурний діяч, видавець, публіцист. Освіту здобув у духов. училищі. Працював дріб. урядовцем Київ. повіт. суду, громад. писарем у Херсон. губ., емігрував з Росії. Жив у Львові під прізвищем О. Куртієв, працював продавцем квитків в укр. театрі. Брав участь у рев. русі Галичини, у т. зв. другому соціаліст. процесі, що відбувся у Львові на поч. 1877. Був заарешт. 9 січня 1877 разом з М. Павликом та І. Франком, звільн. у березні того ж року і висланий з Австро-Угорщини. Тоді ж емігрував до Швейцарії, де керував Укр. друкарнею М. Драгоманова (в ній вийшло понад 100 зарубіж. укр. вид., зокрема часопис «Громада»), був головою «Української громади» в Женеві (1906, 1915). Разом з Ф. Вовком під псевд. Кузьма і Сірко упорядкував і видав (Женева, 1878) мініатюр. «Кобзарь Тараса Шевченка» накладом 1000 прим., де вміщено 19 безцензур. творів поета. У книзі є присвята «Нашим землякам на Україні — на роковини Шевченка. 26 лютого 1878 року — Кузьма і Сірко видавці». Женев. «Кобзарь...» був занесений до протоколів і списків закордон. вид., заборонених для ввезення в Росію. Обійшовши Емський указ, книга потрапила в Україну. При поліц. обшуку 1879 її вилучено в Одесі. Репринтне женев. перевидання здійснено в Україні 1991, в ньому у післямові йдеться про арешт Л., його мандрівки до Відня, потім до Женеви. Від 1889 книги і брошури друкував переважно російською мовою.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 