Магала

Визначення і загальна характеристика

МАГАЛА́ — село Новоселицького ра­йону Чернівецької області. Магал. сільс. раді під­порядк. села Буда, Остриця, Прут. М. знаходиться на лів­обереж­жі Прута (притока Дунаю), за 7 км від Чернівців та за 30 км від райцентру. Пл. Магал. сільс. ради 40 км². За пере­писом насел. 2001, у Магал. сільс. раді проживали 6769 осіб (пере­важно румуни, є українці), з них у М. — 2552, у Буді — 1452, в Остриці — 2368, у Пруті — 397; станом на 2017 у Магал. сільс. раді — 7139 осіб, з них у М. — 2739, у Буді — 1466, в Остриці — 2432, у Пруті — 502 особи. Побл. М. досліджено поселе­н­ня пізнього етапу бронз. (11–9 ст. до н. е.) і ран­нього заліз. (8–7 ст. до н. е.) віків Магала. Виявлено артефакти трипіл., голігр., комарів. і лукашів. культур, залишки давньо­­словʼян. (8–10 ст.) та давньорус. (12–13 ст.) поселень. Більшість дослідників вважають істор. датою утворе­н­ня М. 1472. У цьому році у дарчій грамоті господаря Молд. князівства Штефана Великого вперше згадується Ост­риця. Село та помістя (назви його меж збереглися донині: Хукеу — на Сх., Станіхор — на Зх., Долха — на Пн., води Прута — на Пд.) були при­дбані за 200 татар. злотів від Табучі з Кобили, його брата Пожара та сестри Настасії й подаровані православ. монастирю у Путна (нині пов. Сучава, Румунія). 1485 село спустошили турец. загони. Воно часто також потерпало під час сутичок військ Молд. князівства, Румунії та Польщі. Від 1530-х рр. — під владою Туреч­чини. До 1-ї третини 16 ст. селяни залишалися особисто вільними. Основою їхнього господарства здавна було землеробство, скотарство, бджільництво та млинарство. У 16 ст., окрім пшениці, вони почали вирощувати кукурудзу та вино­град, посадили багато фрукт. дерев. Жит. брали у часть у пов­стан­ні Мухи 1490–92, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького та опришків. русі. 1709 тут уперше зʼявилися рос. війська під час пере­слідува­н­ня від­ступаючих швед. і козац. загонів. Пізніше у ході рос.-турец. війн село певний час контролювало рос. військо. 1713–15 турец. влада після захопле­н­ня Хотин. фортеці включила до Хотин. раї Острицю. Від­тоді зʼявилася сучасна назва М., яка у пере­кладі з турец. мови означає «міська околиця», «окраїна», «край». 1773 нараховувалося 65 дворів. Від 1774 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У тому ж році у М. проживали 30, у Будах — 25, в Остриці — 30 сімей (345 осіб). Від 1775 вони належали до герцогства Буковина дистрикту Садґора. 1784 на тер. сучас. Магал. сільс. ради було 164 двори. 1860 мешкали 4084 особи. У тому ж році від­крито 3-класну, 1885 — 5-класну школи. Під час 1-ї світової вій­ни тривали запеклі бої між рос. і австро-угор. військами, село тричі пере­ходило з рук у руки. Після роз­паду Австро-Угорщини 1918 — у складі Румунії. 1940 при­єд­нано до УРСР. У січні–лютому 1941 у с. Лунка (нині Герцаїв. р-ну Чернів. обл.) органи НКВС роз­стріляли понад 700 осіб, більшість з яких були магалянами. У травні–червні того ж року вивезено до Сибіру понад 1 тис. жит., зокрема у ніч з 13 на 14 червня — 602 особи. У післявоєн­ні роки у рідне село повернулася А. Нандріш-Курла, яку депортували з 3-ма дітьми, згодом вона написала книгу «20 de ani în Siberia» /«20 років у Сибіру», яку видали після її смерті у Бухаресті (1991; 2006; 2010; 2012; 2013), а також пере­клали англ. (1998), нім. (2010), франц. (2011) та ін. мовами. Від липня 1941 до березня 1944 — під кон­­т­ролем Румунії. Нині на тер. Магал. сільс. ради — 2 заг.-осв. школи, 3 дитсадки, дит. будинок-інтернат; Будинок культури, клуб; 2 амбулаторії; від­діл. оща­дбанку. Щороку багато жит. ви­їжджають на тимчасову працю в РФ, Німеч­чину, Іспанію, Італію тощо. Здавна роз­виваються традиц. нар. промисли: пошив нац. костюмів, художня вишивка, столярство, бляхарство, лозоплеті­н­ня. Функціонують 6 танц. колективів. 1774 у М. зведено деревʼяну Свято-Троїц. церкву, яку 1876 пере­несено спочатку в чернів. перед­містя Клокучка, а у 1960-х рр. — у Музей нар. архітектури та побуту у Львові; 1818 збудовано камʼяну Свято-Троїц. церкву (типово молдав. зодчества — без­купольна зі скат. дахом і дзвіницею над бабинцем; фасади без декору та прорізані по верху великими напів­циркул. вікон. отворами; на зведе­н­нях і арках — орнам. і сюжет. роз­пис 19 ст., збереглися зразки деревʼяного різьбле­н­ня; обидві — памʼятки архітектури нац. значе­н­ня). У Будах діє церква Штефана Великого, в Остриці — церква Святого Духу. Усі церкви належать громадам УПЦ МП. Існує громада адвентистів сьомого дня. 1991 у М. споруджено перший деревʼяний хрест на честь буковинців, яких роз­стріляли органи НКВС, а 2016 його замінено на камʼяний. На поч. 2010-х рр. від­крито парк перед сільрадою на честь ре­пресов. жінок-матерів памʼяті А. Нандріш-Курли. Серед видат. уродженців — мово­знавець Г. Нандріш (у березні 2014 на фасаді Магал. заг.-осв. школи встановлено мемор. дошку, а у жовтні на його честь пере­йменовано вул. Леніна), виконавець на нар. інструментах (цимбали та ін.), нар. арт. України Д. Попичук.

Літ.: Гаврилюк Й. Ф., Риндюк О. І. Мій рідний край, моя земля: нарис про Новоселицький район Чернівецької області. Новоселиця, 1997.

А. П. Гостюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю