Магир Микита Львович

МА́ГИР Микита Львович (10. 06. 1888, с. Сілець Беньковий, нині Сілець Кам’янка-Бузького р-ну Львів. обл. — 12. 11. 1948, м. Самбір Львів. обл.) — письменник, перекладач. Закін. Сокал. учител. семінарію (нині Львів. обл., 1909). Вчителював у селах Луковому і Ваньковій Ліського пов. (нині Польща), від 1945 — у Самборі. У своїх поезіях показував нелегке життя галиц. трудівників, застерігав їх від пошуків кращої долі за океаном, закликав виборювати її на рідній землі («Ой ти, Дніпре», «Емігранти», обидві — 1911; «До пісні», 1914; байки «Вовча допомога», «Згода» та ін.). Багато писав для дітей: оповідання «Як Славко бажав стати поетом» (1922), «Невеселі свята» (1927), «Івась-Мізинчик» (1936), вірші «Пісня школяриків», «Світ української дитини», байки «Хлопчик і горобчик», «Лис і ворона», «Пригоди лінивого котика» тощо. Автор п’єс «Ліпше ніколи, чим запізно» та «Св. Миколай на селі» (обидві — 1934). Перекладав поезії М. Лермонтова (зокрема «При колисці»), О. Пушкіна («Казка про золоту рибку»). 1924 у Львові вийшли кн. М. «Байки» та «Пригоди лінивого котика».

Г. В. Дем’ян